LAN — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ландша́фт
запозичення з німецької мови;
нвн. Lándschaft «місцевість» є суфіксальним утворенням від Land «земля, країна, ґрунт, рівнина», двн. lant(d) «тс.», спорідненого з днн. дфриз. дангл. дісл. гот. land «тс.», дірл. land «вільне місце», скімр. llan «тс.», корн. lan «пустище, степ, поле», брет. lann «тс.», прус. lindan «долина», рос. [ля́да́] «місце, розчищене під луку або ниву; пустище», укр. [ля́да];
р. бр. болг. ландша́фт, п. landszaft, lanszaft;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ландша́фт | білоруська |
| ландша́фт | болгарська |
| lann «тс.» | бретонська |
| land «тс.» | готська |
| land «тс.» | давньоанглійська |
| lant(d) «тс.» | давньоверхньонімецька |
| land «вільне місце» | давньоірландська |
| land «тс.» | давньоісландська |
| land «тс.» | давньонижньонімецька |
| land «тс.» | давньофризька |
| lan «пустище, степ, поле» | корнська |
| Lándschaft «місцевість» | нововерхньонімецька |
| Land «земля, країна, ґрунт, рівнина» | нововерхньонімецька |
| landszaft | польська |
| lanszaft | польська |
| lindan «долина» | прусська |
| ля́да́ «місце, розчищене під луку або ниву; пустище» | російська |
| ландша́фт | російська |
| llan «тс.» | середньокімрська |
| ля́да | українська |
льон «Linum L.» (бот.)
не виключена можливість давнього культурного запозичення у якогось з народів Східної Європи, напр., у скіфів;
малопереконливе припущення (Hofmann 181) про латинське або германське походження слова у праслов’янській мові;
зіставлялося з дінд. līnaḥ «що прилягає», ірл. lían «ніжний, м’який» (Uhlenbeck 262);
робилися спроби виведення слова з іє. *(s)lī- «синюватий» і зіставлення з лат. liveo «бути синюватим» (Pokorny 965);
висловлювалась також гіпотеза про зв’язок з доіндоєвропейським (Machek ESJČ 326) чи з середземноморським субстратом (Schrader Reallexikon l 323);
споріднене з лит. lìnas (мн. linaĩ) «льон», лтс. lins (мн. lini), прус. linno гр. λίνον, алб. гег. lįni, тоск. liri, лат. līnum, двн. līn (нвн. Lein) «тс.», гот. lein «полотно», дірл. līn «сітка», ірл. líon «льон»;
псл. lьnъ, «льон; льняне волокно»;
р. бр. лён, др. льнъ, п. ч. вл. len, слц. l’an, нл. lan, полаб. l’ån, болг. м. лен, схв. лȁн, слн. lán, стсл. льнѣнъ «льняний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гірський
«вид азбесту»
зайців
«льонок звичайний, Linaria vulgaris (L.) Mill.»
(бот.)
зайців
«тс.»
зозу́лин
(вид моху)
ильча́стий
ильча́тий
ільнува́ти
«збирати подать, (у т. ч. льон)»
(заст., про попадю)
ільняний
«льняний»
ільча́стий
лен
«льон прядильний»
лен
«льонок звичайний»
(бот.)
лен
ле́нище
«ділянка землі, з якої зібрано врожай льону»
ленни́й
ле́ннищи
«тс.»
леновище
«льонище Mak, [ліннишки] «скатерті»«льняна пряжа»
ленок
«тс. (зм.); льонок звичайний; льонолисник, Thesium L.»
лень
«льон посівний»
лінни́й
«тс.»
лляни́й
льни́ско
«поле з-під льону»
льни́ще
«тс.»
льно́ві
льнува́ти
«тс.; насміхатися, знущатися Пі»
льняни́й
льон
«льонолисник гірський, Thesium montanum Ehrh.»
(бог.)
льон
«тс.»
льона́вий
«схожий на волокна льону»
льона́р
льона́рка
«жінка, яка вирощує льон; [льонозбиральна машина Л]»
льона́рство
льоне́ць
льо́ниско
«місце, де ріс льон»
льо́ни́ще
льонко́вий
«льняний»
льонни́й
льонова́ті
«льонові»
льоно́вий
«тс.»
льоно́вище
«льонище»
лянни́й
новозела́ндський
«Phormium tenах Torst.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lįni | албанська |
| лён | білоруська |
| лен | болгарська |
| len | верхньолужицька |
| lįni | гегський |
| lein «полотно» | готська |
| λίνον | грецька |
| līn «тс.» (нвн. Lein) | давньоверхньонімецька |
| līnaḥ «що прилягає» | давньоіндійська |
| līn «сітка» | давньоірландська |
| льнъ | давньоруська |
| *(s)lī- «синюватий» | індоєвропейська |
| lían «ніжний, м’який» | ірландська |
| líon «льон» | ірландська |
| liveo «бути синюватим» | латинська |
| līnum | латинська |
| lins (мн. lini) | латиська |
| lini | латиська |
| lìnas «льон» (мн. linaĩ) | литовська |
| linaĩ | литовська |
| лен | македонська |
| lan | нижньолужицька |
| Lein | нововерхньонімецька |
| l'ån | полабська |
| len | польська |
| lьnъ | праслов’янська |
| linno | прусська |
| лён | російська |
| лȁн | сербохорватська |
| l'an | словацька |
| lán | словенська |
| льнѣнъ «льняний» | старослов’янська |
| liri | тоскський |
| len | чеська |
льон «кілочок, яким затикається на кінці вісь, щоб колесо не спадало»
запозичено з середньоверхньонімецької мови, можливо, через посередництво польської;
свн. lun(e), lon, lan «заколесник» походить від двн. lun(a) (luning) «тс.», спорідненого з двн. lunіsa, дангл. lуnes «тс.» і далі, можливо, з дінд. ā˘ṇі ( ‹*alni-) «тс.; стегно»;
п. lon «заколесник у возі», [lun] «тc.; довгий рухомий шворінь, що з’єднує передню частину воза з задньою за допомогою розвори; шворінь у колодязьному журавлі», ч. lounek «затичка в осі воза, заколесник», [lónek, lonek, lun, lon], слц. lônik, [lunik], вл. lón, lónk, нл. lon, lonk, схв. [лýњак], слн. lúnek «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
льо́ник
«тс.; болт, що кріпить рейку до шпали О»
льо́нік
«стрижень, яким скріплюється задній насад воза з віссю»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lón | верхньолужицька |
| lónk | верхньолужицька |
| lуnes «тс.» | давньоанглійська |
| lun(a) «тс.» (luning) | давньоверхньонімецька |
| lunіsa | давньоверхньонімецька |
| luning | давньоверхньонімецька |
| ā˘ṇі «тс.; стегно» ( ‹*alni-) | давньоіндійська |
| *alni- | давньоіндійська |
| lon | нижньолужицька |
| lonk | нижньолужицька |
| lon «заколесник у возі» | польська |
| lun «тc.; довгий рухомий шворінь, що з’єднує передню частину воза з задньою за допомогою розвори; шворінь у колодязьному журавлі» | польська |
| лýњак | сербохорватська |
| lun(e) | середньоверхньнімецька |
| lon | середньоверхньнімецька |
| lan «заколесник» | середньоверхньнімецька |
| lônik | словацька |
| lunik | словацька |
| lúnek «тс.» | словенська |
| lounek «затичка в осі воза, заколесник» | чеська |
| lónek | чеська |
| lonek | чеська |
| lun | чеська |
| lon | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України