LÖTEN — ЕТИМОЛОГІЯ

не зовсім ясне;

здебільшого пояснюється як запозичення з німецької мови і пов’язується з снн. loden «паяти» (Фасмер II 529) або з нвн. löten, свн. loeten «тс.», спорідненими з свн. lōt «свинець», гол. lood, дангл. lḗad, англ. lead «тс.» (Преобр. І 475; Kluge–Mitzka 446);

припускається також, що р. луди́ть виникло в російській мові як похідне від [луда] «полуда» ‹ «оболонка» ‹ «верхній одяг» (КЭСРЯ 248);

непереконливе зіставлення з кельт. * loudi̯a «свинець», ірл. luaide «тс.» (Šachmatov AfSlPh 33, 90), оскільки слово не праслов’янське;

р. луди́ть «покривати полудою», бр. лудзі́ць «тс.», др. лудити «покривати оливом», луженъ;

очевидно, через посередництво польської мови (п. [lutajza] «вид скоби для паяння») запозичено з німецької;

н. Lóteisen є складним словом, утвореним з основ дієслова löten «паяти» та іменника Eisen «залізо»;

через посередництво польської мови запозичено з німецької;

нвн. löten, свн. lœten «паяти» є похідним від свн. lōt «свинець (нвн. Lot «сплав металів для паяння»);

бр. літава́ць «паяти», п. lutować, litować, ч. letovati, слц. letovat’, вл. letować «тс.»;