KOTA — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, утворене від уг. ház «будинок», спорідненого з хант. kat «тс.», фін. kota «хата, хатина, халупа»;

запозичення з угорської мови;

уг. [rabház] «в’язниця» утворене з іменників rab «полонений, ув’язнений», запозиченого зі слов’янських мов (пор. ч. слц. rab «раб»), і ház «будинок», спорідненого з фін. kota «юрта, намет», удм. (kor)-ka «дім», норв.-саам. gоаtte «курінь», хант. χо̀t, які можуть бути зведені до давньоіранських форм (пор. ав. kata- «землянка, дім, яма», перс. kad «дім», ос. kaet «стайня»);

запозичене в давньоруські діалекти із пізньоскіфсько-сарматського *xata (‹ ір. kata), спорідненого з ір. kad «будинок», ав. kata- «кімната, хижа, погріб»;

приклади переходу початкового k › x засвідчені в осетинській та інших східноіранських мовах (ЭССЯ 8, 21–22);

з української мови слово поширилося в російську, польську та інші слов’янські;

менш переконливі припущення про запозичення з фіноугорських мов, пор. уг. ház «дім, хата», фін. kota та ін. (Фасмер IV 226), або з нвн. нн. Kate «хатина, халупа» (Matzenauer LF 7, 217), про спорідненість із кут (Горяев 395);

висловлювалася також думка, що слово ха́та виходить за межі індоєвропейських мов і є ностратичним елементом (*kadk «будувати, сплітати, робити посуд»): ар. qidr «горщик», груз. ḳed «камінь по кутках будови», ав. kata «комора, кліть», перс. kad «будинок», драв. kҺuti «тс.» (Иллич-Свитыч Опыт 1976, 316–317);

р. бр. ха́та, п. ч. слц. вл. chata;