KOST — ЕТИМОЛОГІЯ

кошт «гроші, капітал: витрати, видатки»

запозичено через польське посередництво з німецької мови;
свн. koste (kost) «утримання, витрати, вартість, ціна» (‹ двн. kosta «тс.») походить від слат. costus, costa «видаток, кошт, витрата», пов’язаного з costare «бути вартим, коштувати», яке продовжує лат. constāre «стати разом, непорушно; складатися з чогось; коштувати», утворене за допомогою префікса con- «з-» від дієслова stāre «стояти», спорідненого з псл. stati, укр. ста́ти;
р. заст. кошт «видатки на утримання», бр. кошт «вартість», п. koszt «витрати, вартість, кошт», ч. ст. košt «видаток, ціна», слц. [kost] «харчі, утримання», схв. кȍшта «харчі, прохарчування», слн. [kóštá] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кошти́на «цінність»
кошти́тися «витрачатися»
кошто́вий «коштовний»
коштови́тий «тс.»
кошто́вний
кошто́вня «коштовна річ»
коштъ (1459)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кошт «вартість» білоруська
kosta давньоверхньонімецька
constāre «стати разом, непорушно; складатися з чогось; коштувати» латинська
con- «з-» латинська
stāre «стояти» латинська
koszt «витрати, вартість, кошт» польська
stati праслов’янська
кошт «видатки на утримання» (заст.) російська
кȍшта «харчі, прохарчування» сербохорватська
koste «утримання, витрати, вартість, ціна» (kost)(‹ двн. kosta «тс.») середньоверхньнімецька
kost середньоверхньнімецька
costus середньолатинська
costa «видаток, кошт, витрата» середньолатинська
costare «бути вартим, коштувати» середньолатинська
kost «харчі, утримання» словацька
kóštá «тс.» словенська
ста́ти українська
košt «видаток, ціна» (ст.) чеська

кість

псл. kostь «кість; труп забитого або його частина», пов’язане з kosati «бити, рубати», česati «чесати, скребти»;
зіставлення з лат. costa «ребро» (Фасмер–Трубачев II 349; Преобр. І 368; БЕР II 661–663; Bern. І 582–583) або з лат. os «кістка», гр. ὀστέον, дінд. ásthi «тс.» (Machek ESJČ 280–281; Ernout–Meillet 146; Persson Beitr. 526) залишаються непереконливими;
р. кость, бр. косць, др. кость, пасти костию «полягти на полі бою», на костехъ «на полі битви (яка тільки що закінчилася)», п. kość, kości świętych «мощі святих», ст. kośnica «передпогребальний дім (для складання тіл перед похованням)», ч. kost, слц. kosť, вл. kość, нл. kosć, полаб. ťüst, болг. кост, м. коска, схв. кȏст, слн. kóst, ст. kostníca «приміщення для померлих», kostenjáča «тс.», стсл. кость;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кі́стка
кістля́вий
кістня́к «кістяк»
кістя́к
кістяни́й
кістяни́стий
кістя́нка «перезріла маслина»
кістя́р «збирач кісток»
кістя́стий
ко ста́р
коста́к «костолуз, Coccothraustes» (орн.)
костені́ти
кости́р «гравець у кості»
кости́ря «тс.»
кости́стий
костови́тий «костистий»
косто́вище «кістяк»
ко́сток «кістка»
косту́р «тс.»
костя́вий
костя́к «кістяк»
костя́ни́й
костяни́стий
костянкувати́й (про ягоду)
коща́вий
кощі́й «(худий, як) скелет»
надкі́сниця (анат.)
на́кістень «болісне кісткове утворення у коня»
на́кістник «тс.»
о́кіст
окі́стя
око́ста «шинка»
окостуватий «костистий; твердий, як кістка»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
косць білоруська
кост болгарська
kość верхньолужицька
ὀστέον грецька
ásthi «тс.» давньоіндійська
кость давньоруська
пасти костию «полягти на полі бою» давньоруська
на костехъ «на полі битви (яка тільки що закінчилася)» давньоруська
costa «ребро» латинська
os «кістка» латинська
коска македонська
kosć нижньолужицька
ťüst полабська
kość «мощі святих» польська
kości świętych «мощі святих» польська
kośnica «передпогребальний дім (для складання тіл перед похованням)» польська
kostь «кість; труп забитого або його частина» праслов’янська
kosati «бити, рубати» праслов’янська
česati «чесати, скребти» праслов’янська
кость російська
кȏст сербохорватська
kosť словацька
kóst словенська
kostníca «приміщення для померлих»«тс.» словенська
kostenjáča «приміщення для померлих»«тс.» словенська
кость старослов’янська
kost чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України