KNAP — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, запозичення з польської мови;

п. рідк. gnap «хлопець, парубок; наймит» (давніше також «ткач, сукнар») є результатом видозміни форми knap «тс.», що походить від свн. knappe «юнак; зброєносець; підмайстер, переважно ткача-сукнаря, мірошника» (нвн. Knappe «слуга, найманець; зброєносець; гірник»), повʼязаного з нім. Knabe «хлопець»;

споріднене з дісл. knefill «паля, палиця», двн. knebil «пута, затичка», шв. knabb «кілок», норв. knabbe «красти», knapp «вузький, тісний, короткий», нн. knap «короткий, убогий, незначний», нвн. knapp «вузький, тісний», можливо, також гр. γνάμπτω «кривлю, згинаю»;

менш переконливе зближення з *gonъ, goniti «переслідувати» (Sławski І 300 – 301) або виведення від іє. *ghabh- «брати» через інфіксовані основи *gonb-, *gnob- і под. (Otrębski ZtSlPh 33, 316 – 318);

п. gnębić, ст. gnǫbić (‹*gnobić; – псл. gnobiti, похідне з нульовим ступенем вокалізму в першому складі від іє. *genabh-/*gonabh- «тиснути, давити» (інша форма тієї самої основи в укр. гоно́би́ти «гнобити», гоно́ба «набридання»);

запозичення з німецької мови;

свн. knappe «юнак; паж; підмайстер у сукновала або мірошника», нвн. Knappe «наймит; паж; гірник», пов’язане з нвн. Knabe (двн. knabo) «хлопець», дангл. cnafa (сангл. cnave) «хлопець; (молодий) слуга», дангл. cnapa «тс.», є, очевидно, словом догерманського субстрату;

п. knap «ткач сукна, сукновал», ч. knap «(іст.) зброєносець; (заст.) підмайстер сукновала; (ст.) підмайстер», слц. [knapiť] «бути ткачем», слн. knàp «гірник»;