KIP — ЕТИМОЛОГІЯ
ки́па «велика пакувальна міра; тюк Ж; неповоротка товста людина»
запозичене з німецької мови, очевидно, за посередництвом російської і польської;
н. Kíepe «кошик для перенесення вантажів» є формою нижньонімецького походження (пор. снн. kīpe «кошик»), спорідненою з дангл. сӯра «кошик», сӯре «тс.», англ. [kīpe] «верша», що зводяться до герм. *kup- від іє. *geu- «гнути, кривити»;
для р. ки́па приймається також (Фасмер II 235; Bern. I 504) походження від снн. kip «звʼязка шкір або льону», повʼязаного з н. Кіере;
р. ки́па «стос, кипа», бр. кі́па «тс.», п. [kipa] «плетений кошик»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
kīpe «верша» | англійська |
кі́па «тс.» | білоруська |
*kup- | германські |
сӯра «кошик» | давньоанглійська |
сӯре «тс.» | давньоанглійська |
Kíepe «кошик для перенесення вантажів» | німецька |
Кіере | німецька |
kipa «плетений кошик» | польська |
ки́па «стос, кипа» | російська |
kip «звʼязка шкір або льону» | середньонижньонімецька |
*geu- «гнути, кривити» | ? |
ки́па | ? |
Ки́р
очевидно, запозичення з грецької мови;
гр. Κύρος (Κυρος) походить від дперс. Kuruš «Kip», що відповідає дінд. Kuruṣ (чоловіче імʼя), і виводиться від іран. *kur «народжуватися»;
повʼязання з гр. κύριος «пан» (Петровский 131–132) менш певне;
р. Кир, бр. Kip;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Kи́pa
Кѵ́ръ
«пан»
(1627)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Kip | білоруська |
Κύρος | грецька |
Κυ̃ρος | грецька |
κύριος «пан» | грецька |
Kuruṣ (чоловіче імʼя) | давньоіндійська |
Kuruš «Kip» | давньоперська |
Кир | російська |
*kur «народжуватися» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України