KI — ЕТИМОЛОГІЯ

форма ге, очевидно, тотожна егимологічно з вказівною часткою [ге];

розвиток значення сполучника «як, ніби» міг початися від значення «так» (пор. слц. hej «так» (ствердна частка), укр. еге́, [гей] «тс.»;

пор. також jako «як» з первісного «так»;

форма гей могла утворитися в результаті злиття часток ге та і (початкове значення «так і»);

форми ги, гі є, очевидно, результатами стягнення форми гей (ге і): збереженню цих західноукраїнських форм сполучника міг сприяти вплив з боку п. [kej] «ніби, як», [ke, ki] «тс.», утвореного від займенникового кореня k- з неозначено-вказівним і питальним значенням;

псл. *къ-jь, утворене з питального займенника *kъ (‹*kos) «який, хто» (того самого, що і в займеннику kъ-to «хто»), спорідненого з лит. kàs «хто, що», лтс. kas «тс.», дінд. káḥ «хто», гот. ƕas «що», лат. quod «тс.», які зводяться до іє. *k^uo-, *k^ue- «хто, що, який», і з вказівного займенника jь (‹*jos) «той» (того самого, що і в займеннику *jakъ «який», первісне «такий», стсл. иже «який»), спорідненого з лит. jìs «той; який», дінд. yaḥ «який, котрий», гр. ὁς «тс.», які зводяться до іє. *iо «той, такий, який»;

р. кой, п. [ki], ч. слц. ký «тс.», болг. кой «який; хто», м. кој «тс.», схв. кóјӣ «який», слн. ki «тс.; хто», стсл. кыи «який»;

запозичено з японської мови, очевидно, за посередництвом французької (фр. kimono);

яп. kimono «одяг; кімоно» утворене з основ ki «одягання» (від дієслова kiru «одягати») і mono «річ»;

думка (Фасмер II 234) про посередництво німецької мови (нім. Kimono) сумнівна;

р. болг. Кимоно́, бр. Кімано́, п. ч. слц. вл. kimono, схв. м. кимо́но, слн. kímóno;

неясне;

можливо, наслідок скорочення й деформації уг. ki, (ki)lenn, hó «геть, хто внизу, гей»;