KEIM — ЕТИМОЛОГІЯ
кльоф «кайло»
запозичення з німецької мови;
прийняття польського посередництва (Онышкевич Исслед. п. яз. 243) необов’язкове;
свн. kîlhouwe (нвн. Keilhaue) «кайло, чекан» утворене з kîl (Keil) «клин», спорідненого з двн. kīmo (нвн. Keim) «росток», лтс. ziet «проростати», вірм. cil (ciul) «стебло», і houwe (нвн. Haue) «кайло», спорідненого з псл. kūti (‹*koutei), укр. кува́ти;
п. kilof «кайло», ч. kylof «тс.», слц. [ki(e)lhof] «дрюк», вл. kilop «кайло»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kilop «кайло» | верхньолужицька |
| cil «стебло» (ciul) | вірменська |
| ciul | вірменська |
| houwe | вірменська |
| kīmo «росток» (нвн. Keim) | давньоверхньонімецька |
| ziet «проростати» | латиська |
| Haue «кайло» | нововерхньонімецька |
| Keilhaue | нововерхньонімецька |
| Keim | нововерхньонімецька |
| kilof «кайло» | польська |
| kūti (‹*koutei) | праслов’янська |
| kîlhouwe «кайло, чекан» (нвн. Keilhaue) | середньоверхньнімецька |
| kîl | середньоверхньнімецька |
| Keil | середньоверхньнімецька |
| ki(e)lhof «дрюк» | словацька |
| кува́ти | українська |
| kylof «тс.» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України