KEHLE — ЕТИМОЛОГІЯ
глита́ти
псл. glъtati;
споріднене з лат. glūtus «горлянка», glūtio «ковтаю», двн. kela «горло», нвн. Kehle «тс.», ірл. gelim «пожираю»;
іє. *gel-/*guel- «поглинати», паралельне до *guer- «тс.», до якого зводиться псл. *žerti, укр. же́рти;
р. глота́ть, бр. глыта́ць, др. глътати, п. ст. kłtać, ч. hltati, ст. hltiti, слц. hltat’, вл. hiltać (з ч.), болг. гъ́лтам, м. голта, схв. гỳтати «ковтати», слн. goltáti, стсл. џоглъѱати, поглътити «поглинати, поглинути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
глину́ти
глита́й
глитайня́
глита́йство
глита́ня
«глотка»
глот
«ковток»
глота́ти
гло́тка
гло́ткови́й
поглина́ти
погли́нути
проглина́ти
проглину́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| глыта́ць | білоруська |
| гъ́лтам | болгарська |
| hiltać (з ч.) | верхньолужицька |
| kela «горло» | давньоверхньонімецька |
| глътати | давньоруська |
| *gel-/*guel- «поглинати» | індоєвропейська |
| gelim «пожираю» | ірландська |
| glūtus «горлянка» | латинська |
| голта | македонська |
| Kehle «тс.» | нововерхньонімецька |
| kłtać | польська |
| glъtati | праслов’янська |
| *žerti | праслов’янська |
| глота́ть | російська |
| гỳтати «ковтати» | сербохорватська |
| hltat' | словацька |
| goltáti | словенська |
| џоглъѱати | старослов’янська |
| же́рти | українська |
| поглътити «поглинати, поглинути» | українська |
| hltati | чеська |
| glūtio «ковтаю» | ? |
| *guer- «тс.» | ? |
| kłtać | ? |
| hltiti | ? |
жолу́док «шлунок»
дальші зв’язки неясні;
менш вірогідні зближення з жолудь (Brücner 665), дангл. glitrian «ковтати» (Holthausen AeWb. 132), гот. kilþei «утроба матері» (Mikkola BB 21, 224);
може бути споріднене з лит. skilándis «сичуг», гр. χολάδες «кишки, нутрощі» або з двн. kёla «горло», нвн. Kehle, лат. gula «тс.», дінд. jalūkā «п’явка», перс. zeļũ, zāļu «тс.», дірл. gelim «поглинаю, пожираю»;
псл. *želǫdъkъ;
р. желу́док, др. желудъкъ, п. żołądek, ч. žaludek, слц. žalúdok, вл. нл. žołdk, болг. желу́дък, м. желудок, схв. жèлудац, слн. želódec, стсл. желѫдъкъ;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| желу́дък | болгарська |
| žołdk | верхньолужицька |
| kilþei «утроба матері» | готська |
| χολάδες «кишки, нутрощі» | грецька |
| glitrian «ковтати» | давньоанглійська |
| kёla «горло» | давньоверхньонімецька |
| jalūkā «п’явка» | давньоіндійська |
| gelim «поглинаю, пожираю» | давньоірландська |
| желудъкъ | давньоруська |
| gula «тс.» | латинська |
| skilándis «сичуг» | литовська |
| желудок | македонська |
| žołdk | нижньолужицька |
| Kehle | нововерхньонімецька |
| zeļũ | перська |
| zāļu «тс.» | перська |
| żołądek | польська |
| *želǫdъkъ | праслов’янська |
| желу́док | російська |
| жèлудац | сербохорватська |
| žalúdok | словацька |
| želódec | словенська |
| желѫдъкъ | старослов’янська |
| жолудь | українська |
| žaludek | чеська |
калюва́ти «вистругувати, обробляти калівкою»
очевидно, видозмінене запозичення з німецької мови;
нвн. (aus)kehlen «вирізати, видовбувати, калювати», повʼязане з Kehle «горло, глотка; жолобок, виїмка», спорідненим з дінд. gala «шия», лат. gula «гортань», дінд. gilami «поглинаю», вірм. klanem, дірл. gelim «тс.»;
припущення про звʼязок з фр. cale «клин, підставка» (Matzenauer LF 8, 41) необґрунтоване;
р. калева́ть, бр. калява́ць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
калі́вка
«спеціальний рубанок для витісування дощок, планок з фігурними краями»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| калява́ць | білоруська |
| klanem | вірменська |
| gala «шия» | давньоіндійська |
| gilami «поглинаю» | давньоіндійська |
| gelim «тс.» | давньоірландська |
| gula «гортань» | латинська |
| Kehle «горло, глотка; жолобок, виїмка» | німецька |
| (aus)kehlen «вирізати, видовбувати, калювати» | нововерхньонімецька |
| калева́ть | російська |
| cale «клин, підставка» | французька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України