KAVA — ЕТИМОЛОГІЯ

ка́ворон «грак, Corvus frugilegus»

псл. *kavornъ›, складене з *ka- і *ѵоrnъ «ворон»;
споріднене з лит. kóvarnis «грак», лтс. kuõvãrnis, kuõvãrna «галка»;
походження початкового ка- не зовсім ясне;
вважається тим самим компонентом займенникового походження, який виділяється і в словах каблу́к, ка́верза (Brückner 137; Rudnicki SO 3–4, 290–292);
припускається також первісна форма *kavo-vornos, у якій перша частина ототожнюється з псл. kava, kavъka, укр. ка́ва «галка; сива ворона» (Machek LP 3, 100–101; Sławski I 264; Георгиев БЕ 1978/3, 201; Būga RR I 444, II 343);
нл. karwona (‹*kawrona) «ворона», karona «тс.», схв. [кȁврāн] «грак», слн. [kȃvran, kavrána, kovran] «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kuõvãrnis латиська
kuõvãrna «галка» латиська
kóvarnis «грак» литовська
karwona «ворона»«тс.» (‹*kawrona) нижньолужицька
karona «ворона»«тс.» (‹*kawrona) нижньолужицька
*kawrona нижньолужицька
*kavornъ праслов’янська
*ѵоrnъ «ворон» праслов’янська
*ka- праслов’янська
*kavo-vornos праслов’янська
kava праслов’янська
kavъka праслов’янська
кȁврāн «грак» сербохорватська
kȃvran «тс.» словенська
kavrána «тс.» словенська
kovran «тс.» словенська
ка́ва «галка; сива ворона» українська
ка- ?
каблу́к ?
ка́верза ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України