KATA — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
коти́ «вид теплого взуття; шкарбани від чобіт або валянків Я»
очевидно, запозичення з російської мови;
р. [коты́] «вид взуття, полуботки» походить від комі [кот] «шкіряне взуття для мерця» (‹ *«вид взуття»), спорідненого з удм. кут «личак», фін. ketto;
малоймовірні інші пов’язання: з р. кот «кіт» (Преобр. І 372), з тюрк. kata «калоші» (Горяев 164), з р. [котыга] «верхній одяг» (Соболевский РФВ 70, 81);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кот «шкіряне взуття для мерця» (‹ *«вид взуття») | комі-зирянська |
| коты́ «вид взуття, полуботки» | російська |
| кот «кіт» | російська |
| котыга «верхній одяг» | російська |
| kata «калоші» | тюркські |
| кут «личак» | удмуртська |
| ketto | фінська |
Катери́на
повʼязується (Сл. вл. імен 242; Петровский 108; Суперанская 86) з гр. καθαρός «чистий»;
припускається також давніша грецька форма з початковим ἑ, похідна від Ἑκάτερος чи Ἕκατος «який бʼє здалеку» (про Аполлона) або від Ἑκάτη (імʼя богині);
гр. Αἰκατερίνη, Καϑαρίνη загальноприйнятого пояснення не має;
через церковнословʼянське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
р. болг. Екатери́на, Катери́на, бр. Кацяры́на, др. Катерина (1108), п. Katarzyna, ч. Kateřina, слц. слн. Katarína, нл. Kata, м. Екатерина, Катарина, схв. Катàрӣна, стсл. Єкатєрина;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Єкатери́на
«надежда, истин(н)а»
(1627)
Кася
Катру́ся
Ка́тря
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Кацяры́на | білоруська |
| Екатери́на | болгарська |
| Катери́на | болгарська |
| καθαρός «чистий» | грецька |
| Ἕκατος «який бʼє здалеку» (про Аполлона) | грецька |
| Ἑκάτερος | грецька |
| Ἑκάτη | грецька |
| Αἰκατερίνη | грецька |
| Καϑαρίνη | грецька |
| Катерина (1108) | давньоруська |
| Екатерина | македонська |
| Катарина | македонська |
| Kata | нижньолужицька |
| Katarzyna | польська |
| Екатери́на | російська |
| Катери́на | російська |
| Катàрӣна | сербохорватська |
| Katarína | словацька |
| Katarína | словенська |
| Kateřina | чеська |
| Єкатєрина | ? |
ха́та «сільський одноповерховий житловий будинок; внутрішнє житлове приміщення такого будинку»
запозичене в давньоруські діалекти із пізньоскіфсько-сарматського *xata (‹ ір. kata), спорідненого з ір. kad «будинок», ав. kata- «кімната, хижа, погріб»;
приклади переходу початкового k › x засвідчені в осетинській та інших східноіранських мовах (ЭССЯ 8, 21–22);
з української мови слово поширилося в російську, польську та інші слов’янські;
менш переконливі припущення про запозичення з фіноугорських мов, пор. уг. ház «дім, хата», фін. kota та ін. (Фасмер IV 226), або з нвн. нн. Kate «хатина, халупа» (Matzenauer LF 7, 217), про спорідненість із кут (Горяев 395);
висловлювалася також думка, що слово ха́та виходить за межі індоєвропейських мов і є ностратичним елементом (*kadk «будувати, сплітати, робити посуд»): ар. qidr «горщик», груз. ḳed «камінь по кутках будови», ав. kata «комора, кліть», перс. kad «будинок», драв. kҺuti «тс.» (Иллич-Свитыч Опыт 1976, 316–317);
р. бр. ха́та, п. ч. слц. вл. chata;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підха́тничка
«мухоловка сіра, Muscicapa striata Pall.»
(орн.)
поха́тник
«рознощик»
поха́тництво
похату́шний
«такий, що не сидить вдома, блукає по чужих хатах»
при́хата
приха́тній
при́хаток
ха́тєний
хати́на
ха́тисько
хаті́й
«домувальник, сидень»
хатни́й
«домашній»
ха́тник
«тс.»
ха́тнище
«пусте місце, де колись стояла хата»
ха́тній
хатчи́на
ха́тяний
хачи́на
«менша (заселена) половина хати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kata- «кімната, хижа, погріб» | авестійська |
| kata «комора, кліть» | авестійська |
| qidr «горщик» | арабська |
| ха́та | білоруська |
| chata | верхньолужицька |
| ḳed «камінь по кутках будови» | грузинська |
| kҺuti «тс.» | дравідійські |
| kad «будинок» | іранські |
| Kate «хатина, халупа» | нижньонімецька |
| Kate «хатина, халупа» | нововерхньонімецька |
| kad «будинок» | перська |
| chata | польська |
| ха́та | російська |
| chata | словацька |
| ház «дім, хата» | угорська |
| kota | фінська |
| chata | чеська |
| *xata (‹ ір. kata) | ? |
| ház «дім, хата» | ? |
| кут | ? |
| ха́та (*kadk «будувати, сплітати, робити посуд»): | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України