KABALA — ЕТИМОЛОГІЯ
кабала́ «містичне вчення, ворожба»
запозичено з гебрайської мови через посередництво західноєвропейських;
нім. Kabbala «таємна єврейська наука; вміння пророкувати по числах; інтрига, обман», фр. cabale, іт. cábale «тс.» походять від пізньогебрайського kabbālāh «таємна наука» (початково «наука, прийнята від предків, традиційна»), повʼязаного з kābēl «діставати»;
р. кабала́, каббала́ «єврейське містичне вчення; щось незрозуміле», бр. кабала́ «тс.», п. kabała «тс.; ворожба; інтриги, змова», ч. слц. ka(b)bala «тс.», ч. ст. kabala «інтриги, лихі задуми», болг. каба́ла «містичне вчення», схв. кабàла «тс.; інтрига, обман», кабалер «пліткар», слн. kábala;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кабалити
«вносити неспокій, сумʼяття»
кабалі́стика
«чорнокнижжя»
кабалісти́чний
каба́лниця
«ворожка»
кабаля́рка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кабала́ «тс.» | білоруська |
| каба́ла «містичне вчення» | болгарська |
| cábale «тс.» | італійська |
| Kabbala «таємна єврейська наука; вміння пророкувати по числах; інтрига, обман» | німецька |
| kabała «тс.; ворожба; інтриги, змова» | польська |
| кабала́ | російська |
| каббала́ «єврейське містичне вчення; щось незрозуміле» | російська |
| кабàла «тс.; інтрига, обман» | сербохорватська |
| кабалер «пліткар» | сербохорватська |
| ka(b)bala «тс.» | словацька |
| kábala | словенська |
| cabale | французька |
| ka(b)bala «тс.» | чеська |
| kabala «інтриги, лихі задуми» | чеська |
| kabbālāh «таємна наука» (початково «наука, прийнята від предків, традиційна») | ? |
| kābēl «діставати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України