JINGLE — ЕТИМОЛОГІЯ
дзінь (вигук, що передає тонкий дзвін)
звуконаслід. утворення, аналогічне до дзень, цінь і под;
пор. також лит. dzìn, англ. jingle;
р. дзинь, дзи́нькать, бр. дзын, дзы́нкаць, п. dzin, dzyń, ч. dzin, dzinkati, болг. дзън;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дзінь-дзі́нь
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| jingle | англійська |
| дзын | білоруська |
| дзън | болгарська |
| dzìn | литовська |
| dzin | польська |
| dzyń | польська |
| дзинь | російська |
| дзи́нькать | українська |
| дзы́нкаць | українська |
| dzin | чеська |
| dzinkati | чеська |
| утворення | ? |
| дзень | ? |
| також | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України