J — ЕТИМОЛОГІЯ

результат видозміни форми [ая́] «тс.» з фонетичним переходом а в е після j (й), характерним для частини південно-західних говірок (пор. єк з як тощо);

псл. obyčajь ‹ *obvykjaj-, похідне утворення від *obvyknǫti, пов’язаного з vyknǫti, укр. ви́кнути;

р. обы́чай, др. обычаи, п. obyczaj, ч. obyčej, слц. obyčaj, болг. оби́чай, м. обичаj, схв. о̏бича̄j, слн. običáj, стсл. обычаи;

фр. observatoire, нім. Observatórium, англ. observatory походять від нлат. observatorium, яке зводиться до лат. observo «спостерігаю», утвореного з префікса ob- «до-, об-» і дієслова servo «спостерігаю, бережу»;

запозичення iз західноєвропейських мов;

р. болг. обсервато́рия, бр. абсервато́рыя, п. obserwatorium, ч. observatorium, observatoř, слц. observatórium, м. опсерваториjа, схв. опсерва̀то̄рӣj, опсерва̀то̄риjа, опсерва̀то̄риjум, слн. observatórij;

псл. ovъ;

споріднене з ав. дперс. ava- «той», дінд. avṓḥ «тих двох» (род. в. дв.), лит. aurè «отам»;

іє. *au̯a-, *au̯o- «той»;

р. о́вый «цей, той», др. овъ «той, цей», п. ów «той», болг. о́ви «цей», м. овоj, [оваj], схв. о̀ва̄j «тс.», слн. óv «цей, той», стсл. овъ «тс.», овъ…… овъ «один… другий»;

результат фонематичного оформлення інстинктивного вигуку, паралельний до ай, о², ох;

р. бр. болг. ой, п. ч. слц. oj, м. oj, схв. jо̑j, слн. jój;

псл. olějь;

запозичення з латинської або грецької мови;

лат. oleum «олія» походить від гр. *ἔλαι- Ϝον (звідки також гр.ἔλαία «олива»), що разом з вірм. ewl «олія» зводиться до невідомого середземноморського джерела;

р. [оле́й, оле́я], бр. але́й, др. олѣи «оливкова олія», п. ч. слц. olej, вл. wolij, нл. wolej, болг. еле́й, схв. о̀ла̄j «лляна олія», слн. ólje, [ólej], стсл. олѣи «оливкова олія»;

псл. onъ-jь, похідне утворення (членна форма) із займенниковим компонентом j(ь) від вказівного займенника onъ «тс.», паралельне tъ-jь, укр. той;

р. о́ный, др. онъ(и) «той», ч. ст. onej, vonej, болг. о́ня (ст. оный), м. оноj, схв. о̀на̄j «тс.»;

назва, засвоєна з новолатинської наукової номенклатури;

нлат. osmium утворив у 1803 р. англійський хімік См. Теннант від гр. ὀσμή (‹ *ὀδσμή) «запах», спорідненого з лат. odor «запах, аромат», вірм. hot «тс.», лит. úodžia, úosti «нюхати», лтс. uôžu, uôst «пахнути»;

назва зумовлена тим, що при розчиненні лужного сплаву осмію з іридієм у воді або кислоті виділяється запах, схожий на запах хлору або редьки;

р. болг. о́смий, бр. о́смій, п. osm, ч. слц. вл. osmium, схв. о̀смиjум, о̀смӣj;

лат. officium «служба, посада» виникло з *opifaciom › *opificium «заняття, виробнича професія; виготовлення, робота», похідного від opifex «творець, майстер, ремісник»;

запозичення з латинської мови;

р. официа́льный, бр. афіцыя́л «офіціал», п. oficjalny «офіціальний», ч. oficiál «дрібний чиновник», слц. oficial «реєстратор», вл. oficialny «офіціальний», болг. официа́лен, м. официjален, схв. о̀фӣцӣj «служба Божа», о̏фициjа̄лан «офіціальний», слн. ofícij «служба Божа», oficiálen «офіціальний»;

очевидно, через посередництво молдавської і румунської мов (молд. рум. sói «порода, плем’я, раса; вид, сорт; різновид») запозичено з турецької;

тур. soy «рід, родина, походження; порода, раса; предки; покоління, нащадки; сорт, вид» споріднене з крим.-тат. сой «тс.»;

болг. сой «рід, порода; (заст.) кров; норов, вид», схв. со̑j «походження, порода; рід, плем’я», слн. sа̏j «сукупність мікроорганізмів певного виду з окремими особливостями»;

назва зумовлена характером забарвлення солов’я;

проте не виключено, що прикметник є похідним від назви солов’я (Булаховський Вибр. пр. ІІІ 259);

псл. *solvьjь «соловей», похідне від прикметника *solvъ «жовтувато-сірий»;

р. солове́й, бр. салаве́й, др. соловии, п. słowik, ч. slavík, слц. slávik, вл. sołobik, [syłobik], нл. sуłoj, [sуłowik], болг. сла́вей, м. славеj, схв. сла̀вӯj, сла̀вӯљ, слн. slávec, р.-цсл. славии;

запозичене з грецької мови, почасти (застаріле) через латинську (лат. jubilaeus);

сгр. ἰωβηλαĩος «ювілей», утворене від ἰουβηλαĩον (ἔτος) «ювілейний (рік)», походить з гебрайської мови;

гебр. i̯ōḇḗl «баран; баранячий ріг; веселощі, свято, ювілей» (початок кожного 50-го, ювілейного року, коли за стародавнім єврейським звичаєм у пам’ять виходу євреїв з Єгипту звільняли невільників, дарували борги тощо, оголошувався звуками баранячого рогу) утворене від кореня i̯-b-l «везти, вести» (пор. гебр. hōḇīˊl «(він) вів», i̯^ǝḇūl «продукція (сільськогосподарська); урожай»);

р. болг. юбиле́й, бр. юбіле́й, п. jubileusz, ч. слц. jubileum, вл. нл. jubilej, м. jубилеj, схв. jубѝле̄j, слн. jubilåj;

пн.-кит. čhā «чай», cha-ye «листя чаю» споріднене з пд.-кит. tē «чай», що стало джерелом західноєвропейських назв чаю: н. Tee, фр. thé, англ. tea «тс.»;

через тюрксько-перське посередництво (тур. c̦ау, крим.-тат. чаі «тс.», монг. čаі) запозичене з китайської мови;

р. бр. болг. чай, п. [czaj], ч. слц. вл. čаj, м. чаj, схв. ча̏j, слн. čáj;

запозичення з англійської мови;

англ. hockey «тс.» пов’язується з фр. ст. hocquet «ключка, ковінька, палиця з гаком», утвореним за допомогою суфікса -et від фр. ст. hoc «гак, гачок, багор, серп» германського походження (пор. н. Haken «гачок»);

р. хокке́й, бр. хаке́й, п. ч. слц. hokej, болг. хо́кей, м. хокеj, схв. xо̀ке̄j;

нлат. caesium «цезій» утворене від лат. caesius «блакитний, сіроблакитний» (у спектрі цезій має дві блакитні лінії), що зводиться до іє. *qaid-to-, *qait-to- «ясний, осяйний», звідки походять також лит. skaidrùs «прозорий, ясний», вірм. kaic «іскра»;

запозичення з латинської мови;

р. болг. це́зий, бр. цэ́зій, п. cez, ч. cesium, слц. cåzium, вл. cezium, схв. це̑зиjум, це̑зӣj;

запозичення з новолатинської наукової номенклатури;

нлат. cerium (‹ cererium) «тс.» утворив шведський хімік І. Берцеліус (Jöns Berzelius, 1779–1848), який у 1801 р. відкрив цей елемент, від назви астероїда Церери, відкриття якого збіглося з відкриттям церію і названого на честь давньоримської богині рільництва Церери (Cerēs), ототожнюваної з грецькою Деметрою (Dημήτηρ);

лат. Cerēs (род. в. Cereris) пов’язане з creo «творю, породжую», cresco «росту, зростаю», що зводяться до іє. *k῀er-, *k῀ere- «рости», звідки також гр. ϰορέννῡμι «нагодовую, насичую», вірм. serm «насіння», алб. ϑjer «жолудь», лит. šårti «годувати», прус. sermen «поминальний обід»;

р. болг. це́рий, бр. цэ́рый, п. ч. cer, слц. cårium, схв. це̑рӣj, це̑риjум;