ISOMER — ЕТИМОЛОГІЯ
ізоме́р
запозичення з західноєвропейських мов;
англ. isomer, фр. isomère, очевидно, походять від н. Іsomér(e), Isomeríe, isomérisch, утворених шведським хіміком Дж. Я. Берцеліусом від гр. ὶσομερής «який складається з однакових частин», складного слова, утвореного з прикметника ἵσος «однаковий, тотожний» та іменника μέρος «частина, частка», спорідненого з лат. mereo «заробляю, заслуговую, досягаю»;
р. болг. изоме́р, бр. ізаме́р, ч. слц. izomer, схв. изомериjа, слн. izomêr;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ізомериза́ція
ізомері́я
ізоме́рний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| isomer | англійська |
| ізаме́р | білоруська |
| изоме́р | болгарська |
| ὶσομερής «який складається з однакових частин» | грецька |
| ἵσος «однаковий, тотожний» | грецька |
| μέρος «частина, частка» | грецька |
| mereo «заробляю, заслуговую, досягаю» | латинська |
| Іsomér(e) | німецька |
| Isomeríe | німецька |
| isomérisch | німецька |
| изоме́р | російська |
| изомериjа | сербохорватська |
| izomer | словацька |
| izomêr | словенська |
| isomère | французька |
| izomer | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України