INTONATION — ЕТИМОЛОГІЯ
інтона́ція
запозичення з західноєвропейських мов;
нім. Intonatión, intoníeren, фр.англ. intonation утворені від лат. intonare «видавати звук, загриміти; голосно вимовляти», що складається з префікса in- «в-, на-» і дієслова tonare «гриміти, звучати»;
р. болг. Интона́ция, бр. інтана́цыя, п. intonacja, ч. intonace, слц. intonácia, вл. intonacija, м. схв. интона́ција, слн. intonácija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
інтонаці́йний
інтонува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| intonation | англійська |
| інтана́цыя | білоруська |
| интона́ция | болгарська |
| intonacija | верхньолужицька |
| intonāre «видавати звук, загриміти; голосно вимовляти» | латинська |
| in- «в-, на-» | латинська |
| tonare «гриміти, звучати» | латинська |
| интона́ција | македонська |
| Intonatión | німецька |
| intoníeren | німецька |
| intonacja | польська |
| интона́ция | російська |
| интона́ција | сербохорватська |
| intonácia | словацька |
| intonácija | словенська |
| intonation | французька |
| intonace | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України