HURT — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гур (вигук для передачі гуркоту, стуку)
звуконаслідувальні утворення до обʼєктивно різних звуків;
подібні (споріднені або паралельні) утворення є також в інших індоєвропейських мовах: лит. gurgti «булькотіти; бурчати (про живіт)», лтс. gurkstêt «тріскотіти, сичати, скрекотати», нвн. gurren «воркувати; мурчати»;
близькі значення мають також слова з деякими іншими голосними або початковими приголосними звуками типу гар, гир, вуркота́ти, туркота́ти;
р. [гург] (вигук для передачі грому), [гу́ргать] «стукотіти, гриміти; бурчати», [гу́ркать] «звати; говорити», п. hurkot «гуркіт, стукіт», hurkotać «гуркотіти, стукотіти» (можливо, з укр.), hur-hur (вигук для передачі гарчання собаки), (каш.) [gurgœt] «бурчання», ч. (мор.) [hurgat] «воркувати», слц. [hurkat] «тс.», [hurt] «гуркіт», вл. hurkać «воркувати», нл. hurkaś, churkaś, hurkotaś, слн. gurgáti «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гур-гур
«тс.»
гурготі́ти
«тс.»
гу́ркало
«вид іграшки, що дзижчить; [неспокійна людина, домовик; малий водоспад; гомілкова кістка]»
гу́ркати
«стукотіти, гуркотіти; [хурчати; воркувати]»
гу́ркіт
гуркітли́вий
гу́ркнути
«грюкнути; [крикнути басом]»
гурко́та́
«стукіт, гуркіт; муркотання»
гуркота́ти
«гуркотіти; воркувати»
гуркоті́й
«неспокійна людина, що стукотить»
гуркоті́ти
«робити гуркіт»
гуркоті́я
«гуркотня»
гуркотли́вець
«лісовий, дикий голуб. Columba oenas L.»
(орн.)
гуркотли́вий
«який гуркотить; [який воркує]»
гуркотли́вочка
«яка воркує»
(про голубку, також переносно)
гуркотне́ча
гуркотня́
гурко́тнява
гурли́кати
«воркувати»
гурр-гур
(вигук для передачі воркування і гуркоту)
гурча́ти
«густи, дзюрчати; воркувати; гарчати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hurkać «воркувати» | верхньолужицька |
| gurkstêt «тріскотіти, сичати, скрекотати» | латиська |
| gurgti «булькотіти; бурчати (про живіт)» | литовська |
| hurkaś | нижньолужицька |
| churkaś | нижньолужицька |
| hurkotaś | нижньолужицька |
| gurren «воркувати; мурчати» | нововерхньонімецька |
| hurkot «гуркіт, стукіт»«гуркотіти, стукотіти»«бурчання» (можливо, з укр.), hur-hur (вигук для передачі гарчання собаки), (каш.) | польська |
| hurkotać «гуркіт, стукіт»«гуркотіти, стукотіти»«бурчання» (можливо, з укр.), hur-hur (вигук для передачі гарчання собаки), (каш.) | польська |
| гург (вигук для передачі грому) | російська |
| hurkat «тс.» | словацька |
| gurgáti «тс.» | словенська |
| гу́ргать «стукотіти, гриміти; бурчати» | українська |
| гу́ркать «звати; говорити» | українська |
| hurt «гуркіт» | українська |
| hurgat «воркувати» (мор.) | чеська |
| гар | ? |
| гир | ? |
| вуркота́ти | ? |
| туркота́ти | ? |
гурт «група, компанія; натовп; стадо; (присл.) багато»
п. hurt «гуртова торгівля; стадо; [переносна огорожа для худоби в полі]», як і вл. hórdy «плетена огорожа», походить від двн. hurt (нвн. Hürde) «плетена огорожа для овець», спорідненого з гот. haúrds «двері», гр. κάρταλος «кошик», сінд. kaṭa (‹ *kṛta) «мата», прус. corto «пліт»;
непереконливе повʼязання (Mikl. EW 84; Matzenauer 178) з тур. jurt «намет»;
запозичення з польської мови;
р. [гурт] «стадо», бр. гурт «група, компанія; натовп; стадо»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гурт
(XVII ст.)
гуртівни́к
«погонич худоби; оптовий торговець»
гуртівня́
«гуртова, оптова торгівля, гуртовий магазин»
гурткі́вець
«член гуртка»
гуртківщи́на
«збирання в гуртки; відстоювання інтересів гуртка»
гуртове́
«сума»
гуртови́й
гуртови́ца
«спільне користування полем для випасу худоби після збору врожаю»
гурто́вка
«кімната для ночівлі приїжджих; гуртова робота в полі»
гурто́вник
«гуртівник»
гурто́к
гурто́м
«разом; оптом»
гуртува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гурт «група, компанія; натовп; стадо» | білоруська |
| hórdy «плетена огорожа» | верхньолужицька |
| haúrds «двері» | готська |
| κάρταλος «кошик» | грецька |
| hurt «плетена огорожа для овець» (нвн. Hürde) | давньоверхньонімецька |
| hurt «гуртова торгівля; стадо; [переносна огорожа для худоби в полі]» | польська |
| corto «пліт» | прусська |
| jurt «намет» | турецька |
| kaṭa «мата» (‹ *kṛta) | ? |
| гурт «стадо» | ? |
кря́тати «повертати, звертати»
псл. *krętati «бути в круговому русі, обертатися; насилу йти; зрушувати; скручувати», пов’язане з *krǫtiti «крутити»;
продовжує, мабуть, *krьnt-io, первісну форму теперішнього часу з носовим інфіксом від іє. *kert- «крутити, скручувати»;
споріднене з дінд. kṛṇatti «крутить нитку, пряде», гр. κἄρταλλος «кошик», лат. cratis «пліт; в’язка хмизу; сплетіння», ірл. cret «короб», гот. haúrds «двері», двн. hurt «пліт; щось плетене»;
припущення про спорідненість з нім. renken «витягати, розтягати», англ. wrench «вивертати, виривати; вивихнути» (Machek ESJČ 299) сумнівне;
недостатньо обґрунтоване пов’язання (OstenSacken IF 23, 381) з лтс. krìetns «енергійний, міцний»;
р. [кря́тать] «зрушувати», бр. кра́таць «зрушувати; торкати», др. крятати «рухати, посувати», п. krzątać się «поратися, возитися», ч. křátati «неспритно, важко ходити», слц. kriatať sa «лазити, дертися; повільно, насилу ходити», нл. kśětaś «вертіти; вивихати; згинати; ламати», болг. кре́там «рухаюся повільно, насилу», схв. крéтати «рушити, зрушувати; надавати руху (машині)», слн. krétati «рухати, вертіти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кріта́тися
«неспокійно кидатися в різні боки; робити крок назад»
кря́татися
«бути зайнятим, клопотатися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| wrench «вивертати, виривати; вивихнути» | англійська |
| кра́таць «зрушувати; торкати» | білоруська |
| кре́там «рухаюся повільно, насилу» | болгарська |
| haúrds «двері» | готська |
| κἄρταλλος «кошик» | грецька |
| hurt «пліт; щось плетене» | давньоверхньонімецька |
| kṛṇatti «крутить нитку, пряде» | давньоіндійська |
| крятати «рухати, посувати» | давньоруська |
| *kert- «крутити, скручувати» | індоєвропейська |
| cret «короб» | ірландська |
| cratis «пліт; в’язка хмизу; сплетіння» | латинська |
| krìetns «енергійний, міцний» | латиська |
| kśětaś «вертіти; вивихати; згинати; ламати» | нижньолужицька |
| renken «витягати, розтягати» | німецька |
| krzątać się «поратися, возитися» | польська |
| *krętati «бути в круговому русі, обертатися; насилу йти; зрушувати; скручувати» | праслов’янська |
| кря́тать «зрушувати» | російська |
| крéтати «рушити, зрушувати; надавати руху (машині)» | сербохорватська |
| kriatať sa «лазити, дертися; повільно, насилу ходити» | словацька |
| krétati «рухати, вертіти» | словенська |
| křátati «неспритно, важко ходити» | чеська |
| *krǫtiti «крутити» | ? |
| *kr | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України