HUMMEL — ЕТИМОЛОГІЯ
джміль (ент.)
псл. čьmel (‹*skimel-) «джміль», чергуванням голосних пов’язане з komarъ;
споріднене з лит. kamãnė «джміль», kamìnė «дика бджола», лтс. kamene «джміль», прус. camus, двн. humbal, нвн. Hummel «тс.» і, далі, з лит. kimùs «хриплий», kìmti «хрипнути»;
іє. *kem- звуконаслідувального походження;
спроба пов’язання з bьčela «бджола» (‹*čьbela) (Machek ESJČ 105) малопереконлива;
р. шмель, [чмель, ще́мель], бр. чмель, п. trzmiel, [czmiel, ćmiel, śćmiel, przmiel], ч. čmel, ст. ščmel, слц. čmel’, вл. čmjeła, нл. tśmjel, полаб. stamil, слн. čmŕlj;
Фонетичні та словотвірні варіанти
джмели́ний
жмелі́ти
«дзижчати, густи»
жміль
чміль
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
чмель | білоруська |
čmjeła | верхньолужицька |
humbal | давньоверхньонімецька |
*kem- | індоєвропейська |
kamene «джміль» | латиська |
kamãnė «джміль» | литовська |
kimùs «хриплий» | литовська |
tśmjel | нижньолужицька |
Hummel «тс.» | нововерхньонімецька |
stamil | полабська |
trzmiel | польська |
čьmel «джміль» (‹*skimel-) | праслов’янська |
camus | прусська |
шмель | російська |
čmel' | словацька |
čmŕlj | словенська |
чмель | українська |
ще́мель | українська |
czmiel | українська |
ćmiel | українська |
śćmiel | українська |
przmiel | українська |
čmel | чеська |
kamìnė «дика бджола» | ? |
kìmti «хрипнути» | ? |
bьčela «бджола» (‹*čьbela) | ? |
ščmel | ? |
кома́р «Culex» (ент.)
споріднене з лит. kamãnė «джміль», [kamìnė] «дика бджола», лтс. kamane «тс.; джміль», kamene «джміль», kamine, прус. camus «тс.»;
менш переконливе виведення від псл. komъ «брила, глиба; груда», р. ком, лтс. kams «тс.» (Nieminen LP III 187–205; Fraenkel 212), яким відповідає укр. [кім] «брила, грудка»;
припускається також (Sławski II 377–378) зв’язок з псл. *(š)čьmiti/sčemiti «затискати», укр. щеми́ти «тс.» (щодо семантики пор. лит. ùodas «комар», яке зіставляється з іє. *ōd-/ēd- «їсти», Schulze KZ 43, 41; Fraenkel 1164);
далі зіставляється з двн. humbal, свн. humbel, hummel «тс.», свн. сангл. hummen «дзижчати», дінд. camaráḥ «Bos grunniens», лит. kìmti «хрипнути», що зводяться до звуконаслідувального індоєвропейського кореня *kem-;
псл. komarъ, пов’язане чергуванням голосних з *čьmeljь «джміль»;
р. кома́р «комар; [мурашка]», [кама́р] «мурашка», бр. кама́р «комар», др. ко-маръ, п. komar, [kamor, kamosa, komos, komosa, kómas, kómora], ст. [komor, komór, kumar, kumor], ч. слц. слн. komár, вл. заст. komor, нл. ст. komar «тс.», болг. Кома́р «тс.; довгоніг, Tipula L.», [ко́мар] «темно-коричневий хрущ; ґедзь», [ку́мар] «комар», м. комар, комарец, [ку́мар], схв. кàмāр, стсл. комаръ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
камарно́
«багато комарів»
(присл.)
кома́рик
«вид комахи -- шкідника трави й хвойних дерев, Cecidomyia onobrychidis Br. (Cecidomyia brachyhetera Schwäg.)»
комари́ний
комари́стий
«багатий на комари»
комари́ха
комари́ця
«тс. Ж, Г; москіт ВеЗн»
кома́рник
«тс.; комарик пшеничний, Cecidomyia tritici Kirby.»
комарня́
(зб.)
кома́рство
«тс.»
комаря́
«комарик»
комаря́чий
кума́р
«тс.»
кума́рка
«комар звичайний»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
кама́р «комар» | білоруська |
Кома́р «тс.; довгоніг, Tipula L.» | болгарська |
komor | верхньолужицька |
humbal | давньоверхньонімецька |
camaráḥ «Bos grunniens» | давньоіндійська |
ко-маръ | давньоруська |
kamane «тс.; джміль» | латиська |
kams «тс.» | латиська |
kamãnė «джміль» | литовська |
kìmti «хрипнути» | литовська |
комар | македонська |
komar «тс.» | нижньолужицька |
komar | польська |
komъ «брила, глиба; груда» | праслов’янська |
*(š)čьmiti/sčemiti «затискати» | праслов’янська |
komarъ | праслов’янська |
camus «тс.» | прусська |
ком | російська |
кома́р «комар; [мурашка]» | російська |
кàмāр | сербохорватська |
hummen «дзижчати» | середньоанглійська |
humbel | середньоверхньнімецька |
hummen «дзижчати» | середньоверхньнімецька |
komár | словацька |
komár | словенська |
комаръ «тс.» | старослов’янська |
кім «брила, грудка» | українська |
щеми́ти «тс.» (щодо семантики пор. лит. ùodas «комар», яке зіставляється з іє. *ōd-/ēd- «їсти», Schulze KZ 43, 41; Fraenkel 1164) | українська |
кама́р «мурашка» | українська |
kamor | українська |
kamosa | українська |
komos | українська |
komosa | українська |
kómas | українська |
kómora | українська |
ко́мар «темно-коричневий хрущ; ґедзь» | українська |
ку́мар «комар» | українська |
комарец | українська |
ку́мар | українська |
komár | чеська |
kamìnė «дика бджола» | ? |
kamene «джміль» | ? |
kamine | ? |
hummel «тс.» | ? |
*kem- | ? |
*čьmeljь «джміль» | ? |
komor | ? |
komór | ? |
kumar | ? |
kumor | ? |
komor | ? |
komar «тс.» | ? |
комо́нь «кінь» (заст.)
псл. komonь;
загальноприйнятої етимології не має;
зіставляється з дінд. camaráḥ (різновид бика, Bos grunniens), нвн. [Hummel] (назва бика), норв. humre «тихо іржати» (Moszyński PZJP 238; Трубачев Назв. дом. жив. 50–51);
пов’язується також з кінь псл. konь (‹*komnь), прус. camnet «кінь» (Брандт РФВ 22, 139; Bohač LF 33, 107);
р. ко́мо́нь «кінь» (у піснях), др. комонь п. komu(n)ik (іст.) «кінний загін; вершник», ст. komon(n)ik «вершник» (з др.?), ч. komoň «кінь», стсл. комонь, «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
к
«вершник; власник коня; стайня»
комани́ця
«похітлива безплідна жінка»
комени́ця
«тс.»
коменне́
«податок з верхового коня»
(заст.)
коми́нниця
«безплідна корова; безплідна жінка»
ком́нниця
«тс.»
комо́н
«тс.»
комони́ця
«похітлива кобила; безплідна жінка»
комо́нний
«який їде на коні»
(заст.)
комо́нник
«вершник»
(заст.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
camaráḥ (різновид бика, Bos grunniens) | давньоіндійська |
комонь «кінний загін; вершник» (іст.) | давньоруська |
Hummel (назва бика) | нововерхньонімецька |
humre «тихо іржати» | норвезька |
komonь | праслов’янська |
konь (‹*komnь) | праслов’янська |
camnet «кінь» | прусська |
комонь «тс.» | старослов’янська |
komoň «кінь» | чеська |
кінь | ? |
ко́мо́нь «кінь» (у піснях) | ? |
komon(n)ik «вершник» (з др.?) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України