HUMMEL — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. čьmel (‹*skimel-) «джміль», чергуванням голосних пов’язане з komarъ;

споріднене з лит. kamãnė «джміль», kamìnė «дика бджола», лтс. kamene «джміль», прус. camus, двн. humbal, нвн. Hummel «тс.» і, далі, з лит. kimùs «хриплий», kìmti «хрипнути»;

іє. *kem- звуконаслідувального походження;

спроба пов’язання з bьčela «бджола» (‹*čьbela) (Machek ESJČ 105) малопереконлива;

р. шмель, [чмель, ще́мель], бр. чмель, п. trzmiel, [czmiel, ćmiel, śćmiel, przmiel], ч. čmel, ст. ščmel, слц. čmel’, вл. čmjeła, нл. tśmjel, полаб. stamil, слн. čmŕlj;

споріднене з лит. kamãnė «джміль», [kamìnė] «дика бджола», лтс. kamane «тс.; джміль», kamene «джміль», kamine, прус. camus «тс.»;

менш переконливе виведення від псл. komъ «брила, глиба; груда», р. ком, лтс. kams «тс.» (Nieminen LP III 187–205; Fraenkel 212), яким відповідає укр. [кім] «брила, грудка»;

припускається також (Sławski II 377–378) зв’язок з псл. *(š)čьmiti/sčemiti «затискати», укр. щеми́ти «тс.» (щодо семантики пор. лит. ùodas «комар», яке зіставляється з іє. *ōd-/ēd- «їсти», Schulze KZ 43, 41; Fraenkel 1164);

далі зіставляється з двн. humbal, свн. humbel, hummel «тс.», свн. сангл. hummen «дзижчати», дінд. camaráḥ «Bos grunniens», лит. kìmti «хрипнути», що зводяться до звуконаслідувального індоєвропейського кореня *kem-;

псл. komarъ, пов’язане чергуванням голосних з *čьmeljь «джміль»;

р. кома́р «комар; [мурашка]», [кама́р] «мурашка», бр. кама́р «комар», др. ко-маръ, п. komar, [kamor, kamosa, komos, komosa, kómas, kómora], ст. [komor, komór, kumar, kumor], ч. слц. слн. komár, вл. заст. komor, нл. ст. komar «тс.», болг. Кома́р «тс.; довгоніг, Tipula L.», [ко́мар] «темно-коричневий хрущ; ґедзь», [ку́мар] «комар», м. комар, комарец, [ку́мар], схв. кàмāр, стсл. комаръ «тс.»;

псл. komonь;

загальноприйнятої етимології не має;

зіставляється з дінд. camaráḥ (різновид бика, Bos grunniens), нвн. [Hummel] (назва бика), норв. humre «тихо іржати» (Moszyński PZJP 238; Трубачев Назв. дом. жив. 50–51);

пов’язується також з кінь псл. konь (‹*komnь), прус. camnet «кінь» (Брандт РФВ 22, 139; Bohač LF 33, 107);

р. ко́мо́нь «кінь» (у піснях), др. комонь п. komu(n)ik (іст.) «кінний загін; вершник», ст. komon(n)ik «вершник» (з др.?), ч. komoň «кінь», стсл. комонь, «тс.»;