HORN — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
валто́рна
н. Wáldhorn складається з основ іменників Wald «ліс», спорідненого з дангл. weald «тс.», дісл. vǫllr «земля, необроблене поле», можливо, також нвн. wild «дикий», і Horn «ріг», спорідненого з лат. cornū, кельт. carnon, гр. κέρας «тс.», псл. *korva, укр. корова;
запозичено з німецької мови через польську або російську;
р. бр. валторна, п. wal tornia, ч. valdhorna, болг. ва́лдхорн;
Фонетичні та словотвірні варіанти
валторні́ст
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| валторна | білоруська |
| ва́лдхорн | болгарська |
| κέρας «тс.» | грецька |
| weald «тс.» | давньоанглійська |
| vǫllr «земля, необроблене поле» | давньоісландська |
| carnon | кельтські |
| cornū | латинська |
| Wáldhorn складається з основ іменників Wald «ліс» | німецька |
| wild «дикий» | нововерхньонімецька |
| wal tornia | польська |
| *korva | праслов’янська |
| валторна | російська |
| корова | українська |
| valdhorna | чеська |
| Horn «ріг» | ? |
горн (духовий музичний інструмент)
через російську мову запозичено з німецької;
нвн. Horn «ріг; валторна», двн. horn «ріг» споріднене з дісл. horn, гот. haúrn, лат. cornu «тс.», псл. *korva «корова», укр. коро́ва;
р. бр. горн, ч. слц. horna, болг. хорн, м. хорна, схв. хорн, слн. horníst;
Фонетичні та словотвірні варіанти
горні́ст
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| горн | білоруська |
| хорн | болгарська |
| haúrn | готська |
| horn «ріг» | давньоверхньонімецька |
| horn | давньоісландська |
| cornu «тс.» | латинська |
| хорна | македонська |
| Horn «ріг; валторна» | нововерхньонімецька |
| *korva «корова» | праслов’янська |
| горн | російська |
| хорн | сербохорватська |
| horna | словацька |
| horníst | словенська |
| коро́ва | українська |
| horna | чеська |
корне́т «духовий музичний інструмент»
фр. cornettiste «корнетист» походить від cornet «корнет, музичний ріжок, сопілка; маленька труба; горніст», яке зводиться також до ром. *corno, лат. cornū «сигнальний ріг, ріжок, горн; ріг, бивень»;
пов’язання болг. р. укр. корне́т безпосередньо з фр. cornet «корнет; ріжок, сопілка» (CIC 364; УРЕ 5, 1980, 414; БСЭ3 13, 190; ССРЛЯ 5, 1441; РЧДБЕ 308) або іт. cornetta «ріжок, сопілка; двокінцевий прапор; корнет; ескадрон» (Шанский ЭСРЯ II 8, 320) менш певні;
староукраїнські форми корнетиста, корници́ста, можливо, як і бр. ст. корнетиста, є запозиченням з польської мови;
слово корнети́ст, як і р. болг. корнети́ст, є, очевидно, запозиченням з французької мови;
іт. cornetto (муз.) «ріжок, корнет» пов’язане з corno (муз.) «ріг, ріжок, валторна», що, як і corno «ріг (тварини)», продовжує ром. *corno, лат. cornū (рідк. cornum) «сигнальний ріг, ріжок, горн; ріг, бивень; копито; пташиний дзьоб», споріднене з кімр. корн. гал. carn «копито коня», двн. дфриз. дангл. дісл. horn «ріг», гот. haúrn «тс.», гр. κεραός (‹*κεραϜός) «рогатий; зроблений з рога» і лат. cervus «олень», двн. hir(u), дісл. hjǫrtr (‹*hërutr), кімр. гал. carw, корн, carow «тс.», лит. kárvė «корова», псл. *korva «тс.», укр. коро́ва;
запозичення з італійської мови;
р. болг. корне́т, корнети́ст, бр. карне́т, карнеты́ст, ст. корнетъ (1616), корнетиста (1653), п. kornet, kornetysta, kornecista (з XVI ст.), ст. kornet (1558), ч. слц. kornet, kornetista, м. корнет, схв. кòрнет, корнèтист(a), слн. kornét, kornetíst;
Фонетичні та словотвірні варіанти
корнаци́ста
(XVIII ст.)
корнети́ст
корнетиста
корнєтъ
«ріг»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| корнетиста (ст.) | білоруська |
| карне́т | білоруська |
| карнеты́ст | білоруська |
| корнетъ (1616)(ст.) | білоруська |
| корнетиста (1653)(ст.) | білоруська |
| корне́т | болгарська |
| корнети́ст | болгарська |
| корне́т | болгарська |
| корнети́ст | болгарська |
| carn «копито коня» | галльська |
| carw | галльська |
| haúrn «тс.» | готська |
| κεραός «рогатий; зроблений з рога» (‹*κεραϜ$ός) | грецька |
| *κεραϜός | грецька |
| horn «ріг» | давньоанглійська |
| horn «ріг» | давньоверхньонімецька |
| hir(u) | давньоверхньонімецька |
| horn «ріг» | давньоісландська |
| hjǫrtr (‹*hërutr) | давньоісландська |
| *hërutr | давньоісландська |
| horn «ріг» | давньофризька |
| cornetta «ріжок, сопілка; двокінцевий прапор; корнет; ескадрон» | італійська |
| cornetto «ріжок, корнет» (муз.) | італійська |
| corno «ріг (тварини)» | італійська |
| carn «копито коня» | кімрська |
| carw | кімрська |
| carn «копито коня» | корнська |
| carow «тс.» | корнська |
| cornū «сигнальний ріг, ріжок, горн; ріг, бивень» | латинська |
| cornū «сигнальний ріг, ріжок, горн; ріг, бивень; копито; пташиний дзьоб» (рідк. cornum) | латинська |
| cervus «олень» | латинська |
| cornum | латинська |
| kárvė «корова» | литовська |
| корнет | македонська |
| kornet (з XVI ст.) | польська |
| kornetysta (з XVI ст.) | польська |
| kornecista (з XVI ст.) | польська |
| kornet (1558)(ст.) | польська |
| *korva «тс.» | праслов’янська |
| корне́т | російська |
| корнети́ст | російська |
| корне́т | російська |
| корнети́ст | російська |
| кòрнет | сербохорватська |
| корнèтист(а) (a) | сербохорватська |
| kornet | словацька |
| kornetista | словацька |
| kornét | словенська |
| kornetíst | словенська |
| корне́т | українська |
| корнети́ст | українська |
| коро́ва | українська |
| cornettiste «корнетист» | французька |
| cornet «корнет, музичний ріжок, сопілка; маленька труба; горніст» | французька |
| cornet «корнет; ріжок, сопілка» | французька |
| kornet | чеська |
| kornetista | чеська |
| *corno | ? |
| корнетиста | ? |
| корници́ста | ? |
| *corno | ? |
коро́ва
псл. *korva «корова» (первісне «рогата тварина»), можливо, як похідне від псл. *korvъ «віл», представленого в п. заст. karw «старий лінивий віл»;
споріднене з лит. kárvė «корова», прус. curwis (kurwis) «віл», лат. cervus «олень», cerva «лань», гр. κεραός (‹ *χεραϜός) «рогатий; зроблений з рога», кімр. гал. carw «олень», корн. carow, брет. karô «тс.», алб. ka (‹іє. *kru) «бик, віл», хет. karau̯ar «ріг», пгерм. *herut- (‹іє. *kerud- / *k ̑erud-) «олень», дісл. hjǫrtr (‹*hërutr), двн. hir(u)ӡ «тс.», а також з гр. κέρας «ріг», лат. cornū «ріг, бивень», кімр. корн. carn «копито тварини», двн. дфриз. дангл. дісл. horn «ріг», гот. haúrn «тс.», дінд. śṛṅgam, ав. srvā- «тс.; ніготь», прус. sirwis (зоол.) «козуля, Capreolus», лтс. sirna «тс.; серна», псл. *sьr̥na «тс.», укр. се́рна;
іє. *kor- / ker- / kerə- / kr- / *k ̑er-/ k ̑r̥- «ріг; голова; вершина, верхівка»: менш переконливе з огляду на морфологічні, фонетичні і семантичні труднощі зіставлення з гр. κόρος (‹*κορϜός) «хлопець», κόρη (‹*κορϜᾱ) «дівчина» (Rozwadowski BSL 25, 116–117) або стсл. чрьнъ «чорний», р. корь «кір (хвороба)» (Petersson BSl. Wortst. 36–37), чи з лат. curvus «зігнутий, кривий» (Pisani RSl 14, 190; Indogermanisches Jahrbuch 14, 14), дінд. cárvati «ремиґає; кришить, розчавлює» (про жуйну тварину) (Machek ESJČ 290, ESJČS 233; KZ 64, 262; Мартынов Сл. и ие. аккомод. 162–163);
р. корова, бр. каро́ва, др. корова, п. нл. krowa, каш. заст. [karwa], ч. слн. kráva, слц. krava, вл. kruwa, полаб. korvo, болг. м. кра́ва, схв. крȁва, стсл. крава;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безкорі́вний
«який не має корови (корів)»
корі́вка
корі́вне
«молочні продукти»
корі́вни́к
«тс.; доглядач корів; пастух; [хазяїн, який володіє тільки коровами Ж]»
корі́вня
«приміщення для великої рогатої худоби»
корівня́к
«коров’ячий кал»
корі́вчи́на
коров'я́к
«тс.»
коров'я́ка
«корова»
коров'я́нка
коров'я́р
«тс.»
коров'я́рка
«хлів для корів»
коров'я́рня
«тс.»
коров'ячий
«виготовлений з коров’ячого молока; властивий коровам»
корова́рня
«тс.»
коро́ватий
«схожий на корову»
Корови́на
коро́виця
«тс.; [невелика корова Ж]»
корові́й
«пастух корів»
коро́вка
коро́вник
«колгоспник, який пасе і доглядає велику рогату худобу»
коро́вня
«[тс. Я]; приміщення для великої рогатої худоби»
коро́вчина
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| srvā- «тс.; ніготь» | авестійська |
| ka «бик, віл» (‹іє. *$k$r$u) | албанська |
| каро́ва | білоруська |
| кра́ва | болгарська |
| karô «тс.» | бретонська |
| kruwa | верхньолужицька |
| carw «олень» | галльська |
| haúrn «тс.» | готська |
| κεραός «рогатий; зроблений з рога» (‹ *χεραϜός) | грецька |
| κέρας «ріг» | грецька |
| *χεραϜός | грецька |
| κόρος «хлопець» (‹*χορϜός) | грецька |
| *κορϜός | грецька |
| κόρη | грецька |
| *κορϜᾱ | грецька |
| horn «ріг» | давньоанглійська |
| hir(u)ӡ «тс.» | давньоверхньонімецька |
| horn «ріг» | давньоверхньонімецька |
| śṛṅgam | давньоіндійська |
| cárvati «ремиґає; кришить, розчавлює» (про жуйну тварину) | давньоіндійська |
| hjǫrtr (‹*hërutr) | давньоісландська |
| horn «ріг» | давньоісландська |
| *hërutr | давньоісландська |
| корова | давньоруська |
| horn «ріг» | давньофризька |
| *kru | індоєвропейська |
| *kerud- | індоєвропейська |
| *k ̑erud- | індоєвропейська |
| *kor- «ріг; голова; вершина, верхівка» | індоєвропейська |
| ker- | індоєвропейська |
| kerə- | індоєвропейська |
| kr- | індоєвропейська |
| *k ̑er- | індоєвропейська |
| k ̑r̥- | індоєвропейська |
| karwa (заст.) | кашубський |
| carw «олень» | кімрська |
| carn «копито тварини» | кімрська |
| carow | корнська |
| carn «копито тварини» | корнська |
| cervus «олень» | латинська |
| cerva «лань» | латинська |
| cornū «ріг, бивень» | латинська |
| curvus «зігнутий, кривий» | латинська |
| sirna «тс.; серна» | латиська |
| kárvė «корова» | литовська |
| кра́ва | македонська |
| krowa | нижньолужицька |
| korvo | полабська |
| karw «старий лінивий віл» (заст.) | польська |
| krowa | польська |
| *herut- «олень» (‹іє. *$kerud- / *k$erud-) | прагерманська |
| *korva «корова» (первісне «рогата тварина») | праслов’янська |
| *korvъ «віл» | праслов’янська |
| *s<SUP>ь</SUP>r̥na «тс.» | праслов’янська |
| curwis «віл» (kurwis) | прусська |
| sirwis «козуля, Capreolus» (зоол.) | прусська |
| kurwis | прусська |
| корь «кір (хвороба)» | російська |
| корова | російська |
| крȁва | сербохорватська |
| krava | словацька |
| kráva | словенська |
| чрьнъ «чорний» | старослов’янська |
| крава | старослов’янська |
| се́рна | українська |
| karau̯ar «ріг» | хетська |
| kráva | чеська |
носорі́г «Rhinoceros L.» (зоол.)
назва зумовлена тим, що ця тварина має на носі ріг;
калька нім. Nashorn «тс.», утвореного з Nase «ніс» і Horn «ріг», яке у свою чергу є калькою лат. rhīnoceros ‹ гр. ῥινοκέρως «тс.» (гр. ῥίς, род. в. ῥῑνός «ніс», κέρας «ріг»);
р. болг. носоро́г, бр. насаро́г, п. nosoróg, nosorożec, ч. слц. nosorožec, вл. nosoroh, nosorohač, nosorohak, нл. nosorogak, м. носорог, схв. носòрог, слн. nosoróg;
Фонетичні та словотвірні варіанти
носоро́г
носорога́ч
носоро́жець
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| насаро́г | білоруська |
| носоро́г | болгарська |
| nosoroh | верхньолужицька |
| nosorohač | верхньолужицька |
| nosorohak | верхньолужицька |
| ῥινοκέρως «тс.» (гр. ῥίς, род. в. ῥῑνός «ніс», κέρας «ріг») | грецька |
| ῥίς | грецька |
| ῥῑνός | грецька |
| κέρας | грецька |
| rhīnoceros | латинська |
| носорог | македонська |
| nosorogak | нижньолужицька |
| Nashorn «тс.» | німецька |
| Nase «ніс» | німецька |
| Horn «ріг» | німецька |
| nosoróg | польська |
| nosorożec | польська |
| носоро́г | російська |
| носòрог | сербохорватська |
| nosorožec | словацька |
| nosoróg | словенська |
| nosorožec | чеська |
носорі́г «Oryctes nasicornis» (ент.)
очевидно, калька наукової назви нлат. nasicornis «тс.», утвореної з лат. nāsus «ніс» і cornū «ріг»;
назва жука зумовлена тим, що на голові у нього є ріг;
пор. також нім. Nashornkäfer (Nase «ніс», Horn «ріг», Käfer «жук»);
р. носоро́г, бр. насаро́г, п. nosorożec, ч. nosorožík, слц. nosorožtek, болг. бръ́мбар носоро́г, схв. носоро́жац, слн. nosoróžec;
Фонетичні та словотвірні варіанти
носорі́жка
носоро́г
носоро́жок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| насаро́г | білоруська |
| бръ́мбар | болгарська |
| nāsus «ніс» | латинська |
| cornū «ріг» | латинська |
| Nashornkäfer | німецька |
| Nase | німецька |
| Horn | німецька |
| Käfer | німецька |
| nasicornis «тс.» | новолатинська |
| nosorożec | польська |
| носоро́г | російська |
| носоро́жац | сербохорватська |
| nosorožtek | словацька |
| nosoróžec | словенська |
| nosorožík | чеська |
ріг
споріднене з лит. rãgas «ріг», raguvа̀ «балка, вибалок», лтс. rags «ріг», прус. ragis «тс.»;
іє. *rogo-s «ріг»;
припускається також (КЭСРЯ 391; Преобр. ІІ 206; Младенов 562) спорідненість з нвн. ragen «стирчати», свн. regen «тс.», дісл. rā «жердина»;
пов’язування (Brückner 461; Machek ESJČ 515) з нвн. Horn «ріг», лат. cornū «тс.» недостатньо обґрунтоване;
псл. rogъ;
р. бр. болг. м. рог, др. рогъ, п. слн. rîg, ч. слц. roh, вл. rîh, нл. rog, схв. ро̑г, стсл. рогъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безро́га
«свиня»
безро́гий
ви́ріжок
«гостра частина предмета; край селища»
відрі́г
за́ріг
«закуток»
зарі́жок
«шматок шкіри тварини коло рогів»
заро́г
«місце за рогом»
зарога́нити
«схопити за роги»
заро́же
«тс.»
нарі́же
«кут, ріг»
нарі́жний
«кутовий; розташований на розі; надзвичайно важливий»
нарі́жни́к
«кут даху, кут будівлі; [кутова кроква; окутий листовим залізом ріг скрині; одна з палиць у пристрої для перенесення сіна]»
на́ріжник
«один із снопів, які вкладаються на розі солом’яного даху; кроква фронтону»
нарі́жниці
«зубчате ребро солом’яного даху над рогом хати»
на́ріжниця
«тс.»
на́рожень
«копил (у санях)»
наро́жний
«кутовий, розташований на розі»
нарожня́к
«тс.»
орогові́лий
орогові́ння
па́ріг
«зубець, відгалуження на оленячих рогах; жук рогач»
па́ріжниця
«жердина в даху оборогу»
парога́тий
«з оленячими рогами»
парога́ті
«олені»
парогач
«олень»
рагу́льки
«примітивний ткацький верстат»
ріжка́тий
«кутастий»
ріжна́тий
(у виразі ріжна́ті са́ни «ґринджоли»)
рогави́ця
«рогата гадюка, Vipera cerastis»
(зоол.)
рога́й
«жук рогач-олень, Lycanus cervus L.»
(ент.)
рогаки́
«відходи гречки, плюскле зерно»
рога́лик
рога́ль
«річ з гострими краями; [віл з великими рогами; товсте ребро (жилка) листка]»
рога́н
«військовий ріжок»
рога́нь
«віл з великими рогами»
рогарь
«ялина у формі розсохи, на яку кладуть для просушування сіно»
рогати́зна
«велика рогата худоба»
рога́тий
рогатина
«рогата худоба»
рога́тина
рога́тка
«пристосування для затримки руху на дорозі; знаряддя для метання; [вид плахти, інакше «рогата плахта»
рога́ч
«знаряддя для виймання з печі горшків; жук Lycanus cervus L.; [віл з великими рогами; назва барана Доп. УжДУ 4]»
рогачи́лно
«ручка рогача»
рога́чка
«рогатка; дерев’яний нашийник для худоби; (ент.) щипавка; [рогата вівця; двозуба кирка, двозубі вила; вид шапки Пі]»
роге́та
«корова»
роги́
«клуня О; виведені пруги на вуглах хати ЛЧерк»
рогі́вка
«рогова оболонка»
рогівня́
«мундштук на рогах волинки»
рогова́
«крайня ополонка на льоду Берл, Мо; податок з рогатої худоби Пі»
рогова́тий
«рогатий, рогоподібний»
рогове́
«плата за випас рогатої худоби»
рогове́ць
«вид кварцу»
рого́вє
«податок з рогатої худоби»
рогови́й
рогови́к
«тс.»
рогови́на
рогови́ця
«рогова оболонка»
рогові́ти
рого́вка
«вид плахти, рогата плахта»
роговни́к
«оброблювач рогу»
роговня́
«ріжок на кінці трубки коло волинки»
рого́во
«тс.»
рогу́ля
«предмет з розгалуженням у вигляді рогів; [скривлена колода, скривлений ціпок; корова О; назва вівці Доп. УжДУ 4]»
рожа́на
(кличка корови з розкішними рогами)
рожко́
«віл з гарними рогами»
рожку́ля
«тс.»
рожна́тий
«тс.»
уріжє
«риска по краю»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рог | білоруська |
| рог | болгарська |
| róh | верхньолужицька |
| rā «жердина» | давньоісландська |
| рогъ | давньоруська |
| *rogo-s «ріг» | індоєвропейська |
| cornū «тс.» | латинська |
| rags «ріг» | латиська |
| rãgas «ріг» | литовська |
| raguvа̀ «балка, вибалок» | литовська |
| рог | македонська |
| rog | нижньолужицька |
| ragen «стирчати» | нововерхньонімецька |
| Horn «ріг» | нововерхньонімецька |
| róg | польська |
| rogъ | праслов’янська |
| ragis «тс.» | прусська |
| рог | російська |
| ро̑г | сербохорватська |
| regen «тс.» | середньоверхньнімецька |
| roh | словацька |
| róg | словенська |
| рогъ | старослов’янська |
| roh | чеська |
кара́т «дрібна міра ваги»
запозичення з німецької або італійської мови;
нвн. Karát, іт. carato «тс.» походять від ар. qīrat «тс.», яке зводиться до гр. κεράτιον «срібна монета; (бот.) ріжок», похідного від κέρας «ріг», спорідненого з лат. cornu, двн. horn «тс.»;
зернинки ріжка використовувались як міра невеликої ваги;
р. бр. болг. кара́т, п. вл. karat, ч. слц. слн. karát, м. карат, схв. кȁрат;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| qīrat «тс.» | арабська |
| кара́т | білоруська |
| кара́т | болгарська |
| karat | верхньолужицька |
| κεράτιον «срібна монета; (бот.) ріжок» | грецька |
| κέρας «ріг» | грецька |
| horn «тс.» | давньоверхньонімецька |
| carato «тс.» | італійська |
| cornu | латинська |
| карат | македонська |
| Karát | нововерхньонімецька |
| karat | польська |
| кара́т | російська |
| кȁрат | сербохорватська |
| karát | словацька |
| karát | словенська |
| karát | чеська |
шкато́рина «трос піднімати парус на човні Дз; пружка паруса, вшита в канат; трос від верхнього кінця щогли до верхнього кінця реї Берл»
запозичене за посередництвом російської мови з голландської;
гол. schoothorn «шкотовий кут, кут вітрила» є складним словом, утвореним з іменників schoot «шкот» і hoorn «ріг», спорідненого з н. Horn «тс.»;
р. шкато́рина «край вітрила, обшитий м’яким тросом»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шкату́рина
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| schoothorn «шкотовий кут, кут вітрила» | голландська |
| schoot «шкот» | голландська |
| hoorn «ріг» | голландська |
| Horn «тс.» | німецька |
| шкато́рина «край вітрила, обшитий м’яким тросом» | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України