HOP — ЕТИМОЛОГІЯ

гоп (виг.)

наявність вигуку у всіх трьох основних словʼянських мовних групах робить можливим припущення про його виникнення в період, близький до прасловʼянського;
сумнівна думка про його походження від нім. hopp «гоп» (Brückner 172; Фасмер І 438; Преобр. І 145);
р. бр. гоп (наслідування звуку при стрибку, танці), п. hop (вигук, що спонукає до стрибка; наслідування звуку від удару), ч. слц. hop (спонукання до стрибка; наслідування звуку при стрибку), болг. хоп (наслідування звуку при стрибку, танці), схв. хȍп, слн. hòp «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гопа́-гопа́шеньки
гопа́к (танець)
го́пати
го́пи «стрибки в танці (вдарити в гопи «танцювати»
го́пка «дитина» (жарт.)
го́пкати
го́пки «стрибки в танці»
гопцюва́ти
стати «стати дибки» (про коня)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гоп (наслідування звуку при стрибку, танці) білоруська
хоп (наслідування звуку при стрибку, танці) болгарська
hopp «гоп» німецька
hop (вигук, що спонукає до стрибка; наслідування звуку від удару) польська
гоп (наслідування звуку при стрибку, танці) російська
хȍп сербохорватська
hop (спонукання до стрибка; наслідування звуку при стрибку) словацька
hòp «тс.» словенська
hop (спонукання до стрибка; наслідування звуку при стрибку) чеська

гопля́ (вигук спонукання до стрибка)

запозичення з французької мови;
фр. hop-là «гоп» утворене із звуконаслідувального вигуку hop «тс.», паралельного до укр. гоп, і вигуку lá «ось так», повʼязаного з вказівною часткою là «туди, там», що походить від лат. illāc «там», повʼязаного з ille «той», що є, можливо, результатом видозміни давнішого ollus «тс.» (‹*olnos), спорідненого з дірл. allus «обширний», стсл. лони «минулого року», п. łoni, ч. loni «тс.»;
р. опля́, бр. го́пля, ч. hopla «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
го́пля білоруська
allus «обширний» давньоірландська
illāc «там» латинська
łoni польська
опля́ російська
лони «минулого року» старослов’янська
гоп українська
hop-là «гоп» французька
loni «тс.» чеська
hopla «тс.» чеська
hop «тс.» ?
«ось так» ?
«туди, там» ?
ille «той» ?
ollus «тс.» (‹*olnos) ?

ку́бло́

пов’язується також (ЭССЯ 12, 43–46) з псл. komъ «грудка, клубок», лат. cumulus «купа»;
сумнівне пов’язання (Moszyński PZJP 214) псл. *kǫblo з чаг. kombul «клубок»;
очевидно, споріднене з лат. cumbo «лягаю», cubile «ложе, постіль; лігво», гр. κύβος «заглиблення; запона», дангл. hop «притулок»;
псл. *kǫblo, *kǫbъlо;
р. [ку́бло́] «гніздо; лігво дикого кабана», п. kębłać «плекати, викохувати», ст. kąbłać «тс.», ч. [kublati se] «гаятися», слц. kublat’ «вирощувати, виховувати», вл. kubło «маєток, обійстя», kubłać «виховувати», нл. kubłaś «годувати, виховувати; [приживати]»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кубле́ «кубло»
ку́бли́тися «гніздитися»
кубли́ще
проку́блити «зробити (в стогу) заглиблення у вигляді нори»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kubło «маєток, обійстя»«виховувати» верхньолужицька
kubłać «маєток, обійстя»«виховувати» верхньолужицька
κύβος «заглиблення; запона» грецька
hop «притулок» давньоанглійська
cumulus «купа» латинська
cumbo «лягаю» латинська
kubłaś «годувати, виховувати; [приживати]» нижньолужицька
kębłać «плекати, викохувати» польська
komъ «грудка, клубок» праслов’янська
*kǫblo праслов’янська
*kǫblo праслов’янська
ку́бло́ «гніздо; лігво дикого кабана» російська
kublat' «вирощувати, виховувати» словацька
kombul «клубок» чагатайська
kublati se «гаятися» чеська
cubile «ложе, постіль; лігво» ?
*kǫbъlо ?
kąbłać «тс.» ?

ку́па «нагромадження; [мурашник Бі; земля, викинута кротом Бi»

псл. kupa, kupъ ‹ іє. *koup- «велика кількість зібраних речей, людей тощо»;
споріднене з лит. kaũpas «купа», kúopa «рота; купа, група», лтс. kuõpa «купа, стіс», kuõpâ «разом», двн. hauf «купа, горб», нвн. Haufe «купа», днн. hop «тс.», дангл. heap «купа; натовп», ав. kaofa- «гора; горб (верблюда)», перс. kōh «гора», а також (на іншому ступені чергування) з лит. kupetà «копиця, стіг», kùpstas «купина», ірл. cuan «купа», алб. kipí «тс.», що зводяться до іє. *keu-p-/kou-p- «згинатися, вигинати, стрибати»;
зв’язок з дінд. kūpā «яма, колодязь», гр. κύπη «заглибина», лат. cupa «ніша» (Holub–Kop. 194) менш імовірний;
пов’язання з р. ки́па (Брандт РФВ 22, 143) або з чуб (Bern. IF 10, 152; Iljinskij AfSlPh 29, 487–488) помилкове;
припущення про германське походження слова (Meillet Études 236) безпідставне;
р. [ку́па] «сукупність предметів, маса», бр. [купа] «тс.», п. kupa «купа; натовп», ч. kupa, слн. [kupa], вл. kupa, болг. куп «тс.», м. куп «велика кількість чогось зібраного», схв. куп «купа; збори», слн. kùp «купа; натовп», стсл. коупь «купа; з’єднання»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вку́пі (уку́пі)
вку́почці (уку́почці)
вку́пці (уку́пці)
доку́пи
ку́п'є «купи» (зб.)
куп'єва́тий «наповнений кротовими купками, мурашниками»
куп'я́ «тс.»«Л, [ку́пцем] «усі разом, усією громадою, юрбою» (зб.)
купеня́к «мурашник»
ку́пець «купка, натовп»
купи́на «купа; [земля, викинута кротом Ж; мурашник О]»
купи́нє «кротовиння» (зб.)
купини́нє «тс. »
купи́ння «купи» (зб.)
ку́питися «скупчуватися»
купі́нка (зменш. від ку́па)
ку́пінь «купа»
ку́пний «спільний»
купни́к «мурашник біля старого пенька»
ку́пно «разом» (заст.)
ку́почок «купка»
купчи́на «тс.»
ку́пчити (ся)
наку́пчення
по́вкупі «разом»
поку́пі «тс.»
ску́пина «партія, маса, натовп»
ску́пити «з’єднати, зібрати»
ску́пище «купа; скупчення, натовп; маса, юрба»
ску́пчення
ску́пчити «тс.»
суку́пний
суку́пність
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kaofa- «гора; горб (верблюда)» авестійська
kipí «тс.» албанська
купа «тс.» білоруська
куп «тс.» болгарська
kupa верхньолужицька
κύπη «заглибина» грецька
heap «купа; натовп» давньоанглійська
hauf «купа, горб» давньоверхньонімецька
kūpā «яма, колодязь» давньоіндійська
hop «тс.» давньонижньонімецька
*keu-p-/kou-p- «згинатися, вигинати, стрибати» індоєвропейська
cuan «купа» ірландська
cupa «ніша» латинська
kuõpa «купа, стіс» латиська
kaũpas «купа» литовська
kupetà «копиця, стіг» литовська
куп «велика кількість чогось зібраного» македонська
Haufe «купа» нововерхньонімецька
kōh «гора» перська
kupa «купа; натовп» польська
kupa праслов’янська
ки́па російська
ку́па «сукупність предметів, маса» російська
куп «купа; збори» сербохорватська
kupa словенська
kùp «купа; натовп» словенська
коупь «купа; з’єднання» старослов’янська
kupa чеська
*koup- «велика кількість зібраних речей, людей тощо» ?
kúopa «рота; купа, група» ?
kuõpâ «разом» ?
kùpstas «купина» ?

о́дуд «Upupa epops L.» (орн.)

звуконаслідувальні утворення, як і [ги́пко] «одуд», [гі́пко, гу́пко], лат. upupa, гр. ἔποψ, ἀπαφός, лтс. puppukis, фр. huppe, англ. hоopoe (hoopoop), гол. hop, дат. hærpoр, нвн. Wiedehopf (друга частина слова -hopf), вірм. popop, перс. pūpū, а також лит. dudùkas, dudùtis, ст. dũkas, нвн. [Wuddwudd] «тс.», в основі яких лежать вигуки, що передають голос птаха (укр. вудвуд (ВеНЗн 23), р. удодо (Шарловский ФЗ 1886/1, 21), п. ч. du-du-du, н. wud-wud та ін.);
р. бр. удо́д, п. [wudwud, wudwudek, judjud], слн. vdód, стсл. въдодъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ві́двуд
водву́д
вот-вот
вудви́д
ву́двод
ву́дву́д
ву́дву́док «тс.»
вудвудя́ «пташеня одуда»
вудвут «одуд»
вудву́тка
вуді́д
ву́дкало
ву́дко́
ву́дод
ву́до́к
ву́дуд
вулок
вут-вут
ву́тва
ву́тко
ву́тлавка
ву́ток
годко
гу́дик
гудко
гу́док
гутуту́т
гутутуткати «кричати» (про одуда)
ду́длик
заву́дкати
о́двуд
о́дгуд
одітут
о́дод «тс.»
одуди́ця
о́дудові
уди́д «одуд»
у́дід
удо́д
удодиха
у́ду́д
фу́тик
футко́
футо́к
ходуту́т
худик
худко́
худо́к
худоту́т
хутко
хуток «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hоopoe (hoopoop) англійська
удо́д білоруська
popop вірменська
hop голландська
ἔποψ грецька
hærpoр датська
upupa латинська
puppukis латиська
dudùkas литовська
wud-wud німецька
Wiedehopf (друга частина слова -hopf) нововерхньонімецька
Wuddwudd «тс.» нововерхньонімецька
pūpū перська
du-du-du польська
wudwud польська
wudwudek польська
judjud польська
удодо російська
удо́д російська
vdód словенська
въдодъ старослов’янська
huppe французька
du-du-du чеська
ги́пко «одуд» ?
гі́пко ?
гу́пко ?
ἀπαφός ?
dudùtis ?
dũkas ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України