HOMO — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичено через російську і через польську мови з німецької;

нім. Humanísmus походить від лат. hūmānus «людяний», похідного від homo «людина, чоловік», повʼязаного з humus «земля» (отже, первісне значення – «земний») і спорідненого з гот. guma «людина», дангл. guma, двн. gomo, лит. ст. žmuõ «тс.», гр. χϑόνιος «народжений від богині Землі; тубільний»;

р. гумани́зм, бр. гумані́зм, п. вл. humanizm, ч. humanismus, слц. humanizmus, болг. хумани́зъм, м. хумани́зам, схв. хуманùзам, слн. humanízem;

лат. humus «перегній, земля, ґрунт» походить з homos, з яким повʼязане і homo «людина», і споріднене з гр. χαμαí «на землі», лит. žẽmė «земля», псл. zemja, укр. земля́;

запозичено через посередництво російської і польської мов з латинської;

р. бр. гу́мус, п. ч. слц. вл. humus, болг. м. схв. ху́мус, слн. húmus;

очевидно, семантично видозмінене запозичення з молдавської мови;

молд. ом (членна форма о́мул) «людина», як і рум. om (ómul) «тс.», походить від лат. homo «тс.», пов’язаного з humus «земля»;

запозичення з французької мови;

фр. l’hombre «тс.» походить від ісп. hombrе «людина; гравець у карти», яке зводиться до лат. homo «людина», пов’язаного з humus «земля»;

р. ло́мбер, п. lombr, lombеr, схв. lombre;