HOHL — ЕТИМОЛОГІЯ
галте́ль «один із столярних інструментів»
запозичено з німецької мови, можливо, через російську;
нім. Hóhlkehle «рубанок з опуклим залізком і колодкою для вистругування жолобків» утворене з основ прикметника hohl «порожній, видовбаний», пов’язаного з двн. свн. дангл. hol, дісл. holr «тс.», дінд. kulyā «могила», гр. καυλός «стебло», лат. caulis «тс.», ірл. cuaille «стріла», лит. káulas «кістка», прус. kaulan «тс.», і іменника Kéhle «горло, виїмка, жолоб», спорідненого з гол. keel «горло», дангл. сеоlе «тс.», дат. gula «шия»;
р. галте́ль, [голте́ль, голты́ль, гольке́ль] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| keel «горло» | голландська |
| καυλός «стебло» | грецька |
| hol | давньоанглійська |
| сеоlе «тс.» | давньоанглійська |
| hol | давньоверхньонімецька |
| kulyā «могила» | давньоіндійська |
| holr «тс.» | давньоісландська |
| gula «шия» | датська |
| caulis «тс.» | латинська |
| káulas «кістка» | литовська |
| Hóhlkehle «рубанок з опуклим залізком і колодкою для вистругування жолобків» | німецька |
| kaulan «тс.» | прусська |
| галте́ль | російська |
| hol | середньоверхньнімецька |
| голте́ль | українська |
| голты́ль | українська |
| гольке́ль «тс.» | українська |
| hohl «порожній, видовбаний» | ? |
| cuaille «стріла» | ? |
| Kéhle «горло, виїмка, жолоб» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України