HO — ЕТИМОЛОГІЯ
го (го-го-го́)(вигук для привернення уваги)
вигук інстинктивного походження, паралельний до нім. ho (вигук заохочення), англ. ho «стій; стривай»;
повʼязаний з вигуками го-го (на позначення здивування) і гов (знак зупинитися);
р. го (го́-го, го-го-го) (при оклику), п. [ho] (ho ho ho, ho hoj) (крик на худобу або на коней), слц. ho (hó) (крик на худобу, щоб зупинилась), вл. ho ho ho (крик на коней);
Фонетичні та словотвірні варіанти
го́га
«людина з сильним голосом»
гого́нути
«сильно крикнути»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ho «стій; стривай» | англійська |
| ho ho ho (крик на коней) | верхньолужицька |
| ho (вигук заохочення) | німецька |
| ho (ho ho ho, ho hoj)(крик на худобу або на коней) | польська |
| го (го́-го, го-го-го)(при оклику) | російська |
| ho (hó)(крик на худобу, щоб зупинилась) | словацька |
| го-го (на позначення здивування)(знак зупинитися) | ? |
го-го́ «ого» (виг.)
первісний вигук для вираження емоцій, очевидно, споріднений з ого́;
відомий також в інших індоєвропейських мовах: англ. лат. ho (для підкреслення здивування);
р. го (частіше го-го, го-го-го з придиховим г; вигук здивування), бр. го, п. ho-ho «тс.», ч. hoho (вигук невдоволення, здивування, радості), слц. hoho, hohó (вигук незгоди, невдоволення), вл. ho, hoho (вигуки здивування), нл. ho ho (вигук здивування, сумніву), схв. hȍ, hohȍ (вигук здивування, радості);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ho (для підкреслення здивування) | англійська |
| го | білоруська |
| ho (вигуки здивування) | верхньолужицька |
| hoho (вигуки здивування) | верхньолужицька |
| ho (для підкреслення здивування) | латинська |
| ho ho (вигук здивування, сумніву) | нижньолужицька |
| ho-ho «тс.» | польська |
| го (частіше го-го, го-го-го з придиховим г; вигук здивування) | російська |
| hȍ (вигук здивування, радості) | сербохорватська |
| hohȍ (вигук здивування, радості) | сербохорватська |
| hoho (вигук незгоди, невдоволення) | словацька |
| hohó (вигук незгоди, невдоволення) | словацька |
| hoho (вигук невдоволення, здивування, радості) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України