HI — ЕТИМОЛОГІЯ

ги-ги́ (вигук, що імітує звук сміху, плачу, кінського іржання)

звуконаслідувальне утворення;
розвинулося вторинно лише в тих слов’янських мовах, де як окрема фонема або її варіант виникло фрикативне (фарингальне) г;
бр. гігі́каць «сміятися; іржати (про коней)», п. [hi ha] (імітація сміху), ч. hihi «тс.», hyhy (імітація іржання), слц. hihi (імітація сміху), вл. hi, нл. hihi «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гиги́кати «сміятися»
гигота́ти
гиготі́ти «іржати»
гігі́ «тс.»
гігі́кати «реготати»
гігота́ти «іржати»
гіготі́ти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гігі́каць «сміятися; іржати (про коней)» білоруська
hi верхньолужицька
hihi «тс.» нижньолужицька
hi ha (імітація сміху) польська
hihi (імітація сміху) словацька
hihi «тс.» (імітація іржання) чеська
hyhy «тс.» (імітація іржання) чеська

гій «ох, ах» (вигук)

(вигук, яким підганяють худобу; вигук, яким відганяють звіра; вигук у виразі гій на тебе «тьху на тебе»);
псл. (пн.) *hyjь (вигук, яким, очевидно, підганяли худобу, заганяли звірів);
р. [ги (гиги́)] (бойовий клич при атаці; крик гучків під час облави), п. ст. діал. hyj (вигук, яким підганяють коней), [hy] «тс.», ч. hyj (вигук, яким підганяють худобу; також у тяглі), слц. hijo, hio (вигук, яким підганяють коней), вл. нл. hi (вигук, яким підганяють тяглову худобу);
Фонетичні та словотвірні варіанти

гі (у виразі гі на тебе=гій на тебе)
гійє́ (вигук, яким підганяють худобу)
гі́йкати «залякувати когось голосною лайкою» (гійну́ти)(на когось)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hi (вигук, яким підганяють тяглову худобу) верхньолужицька
hi (вигук, яким підганяють тяглову худобу) нижньолужицька
hyj (вигук, яким підганяють коней) польська
ги (гиги́)] (бойовий клич при атаці; крик гучків під час облави) російська
hijo (вигук, яким підганяють коней) словацька
hio (вигук, яким підганяють коней) словацька
hy «тс.» українська
hyj (вигук, яким підганяють худобу; також у тяглі) чеська
hyj (вигук, яким підганяють коней) ?
hyj (вигук, яким підганяють коней) ?

тезко́

псл. tьzъ «тезко», що складається із займенникових компонентів tь-, очевидно, пов’язаного з вказівним займенником tъ «той», і -zъ, пов’язаного з часткою -zi, наявною в болг. -зи (о́нзи «той»), дінд. hi «тому що», ав. zī «тс.», гр. -χι (ναίχι «так», οὐχί «ні»);
менш обґрунтоване пов’язання tь- з гр. έτι «ще», дінд. áti «через» (Pedersen KZ 38, 421), як і виведення tьzъ з мор.-цсл. тъзъ (*тъзе), спорідненого зі стсл. тъжде «той самий, той же» (Vaillant RÅS 27, 290–291), або зіставлення його з лит. tižùs «слизький» з припущенням семантичного переходу «слизький – гладкий – рівний – однаковий» (Брандт РФВ 25, 33);
р. тёзка, бр. цёзка, др. тьзъ, тєзъ, тозъ;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
«тс.» авестійська
цёзка білоруська
-зи (о́нзи «той») болгарська
о́нзи болгарська
-χιναίχι грецька
ναίχι грецька
οὐχί грецька
έτι «ще» грецька
hi «тому що» давньоіндійська
áti «через» давньоіндійська
тьзъ давньоруська
тєзъ давньоруська
тозъ давньоруська
tižùs «слизький» литовська
tьzъ «тезко» праслов’янська
tъ- праслов’янська
«той» праслов’янська
-zъ праслов’янська
-zi праслов’янська
тёзка російська
тъжде «той самий, той же» старослов’янська
тъзъ (*тъзе) ?
*тъзе ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України