HERR — ЕТИМОЛОГІЯ

га́рма-да́рма «даремно»

складне утворення, перший компонент якого являє собою адвербіалізовану форму орудного відмінка двоїни колишнього іменника *гаръ «данина», що походить від дісл. harr (haerr) «князь» (букв. «сивий») чи harri «князь», споріднених з двн. днн. hēr «благородний, почесний, високий, прекрасний», нвн. hehr «величний, священний, високий», Herr «пан», herrlich «чудовий»;
слово *гаръ лежить в основі слів бе́згар, га́рний та ін;
щодо семантики пор. пов’язане з *гаръ п. haru-haru, ni pieniędzy, ni towaru «гару-гару, ні грошей, ні товару»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

га́рмодармо «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hēr «благородний, почесний, високий, прекрасний» давньоверхньонімецька
harr «князь» (haerr)(букв. «сивий») давньоісландська
hēr «благородний, почесний, високий, прекрасний» давньонижньонімецька
hehr «величний, священний, високий» нововерхньонімецька
haru-haru польська
гаръ «данина» ?
harri «князь» ?
Herr «пан» ?
herrlich «чудовий» ?
гаръ ?
бе́згар ?
га́рний ?
пов'язане ?
towaru «гару-гару, ні грошей, ні товару» ?

ко́ргель «безладний, неохайний розпусний парубок»

запозичення з угорської мови;
уг. korhely ([korhel]) «розбещений; розпусник, гультяй, п’яниця; (початково) ледар, нікчема» походить від н. Chórherr «чернецьканонік» (букв. «пан хору»), утвореного з іменників Chor «хор» і Herr «пан», пов’язаного з hehr «знатний, високий, чудовий» (первісно «сивий»), яке продовжує пгерм. *haira «сірий, сивий», споріднене з ірл. сīаr «темний»;
п. ч. [korhel] «п’яниця», слц. korhel’ «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сīаr «темний» ірландська
Chórherr «чернецьканонік» (букв. «пан хору») німецька
Chor «хор» німецька
Herr «пан» німецька
hehr «знатний, високий, чудовий» (первісно «сивий») німецька
korhel «п’яниця» польська
*haira «сірий, сивий» прагерманська
korhel' «тс.» словацька
korhely «розбещений; розпусник, гультяй, п’яниця; (початково) ледар, нікчема» ([korhel]) угорська
korhel угорська
korhel «п’яниця» чеська

ю́нкер «поміщик у Німеччині; (заст.) учень військового училища» (іст.)

запозичене з німецької мови частково за посередництвом російської (у значенні «учень військового училища»);
н. Junker «великий поміщик у Пруссії; панич; (військ.) юнкер (як скорочення від Fahnenjunker)» через свн. junchёrre походить від двн. junchērro (букв.) «молодий пан», складного слова, утвореного з компонентів junc-, пов’язаного з двн. нвн. jung «молодий», i hērro (‹ двн. hē˘rro (‹ hēriro) «пан», нвн. Herr «тс.»), утвореного від hēr «знатний, високий, чудовий» (первісно «сивий, із сивим волоссям»), яке споріднене з дангл. hār «сірий; сивий», англ. hoar(y), дісл. hārr «тс.», псл. sěrъ, укр. сі́рий;
р. бр. болг. ю́нкер, п. junkier, ч. слц. junker, вл. júnker (іст.) «юнкер (поміщик у Німеччині)», нл. junkor, схв. jyнкер, слн. júnker «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

юнкерня́ «юнкери (учні військового училища)» (зб.)
ю́нкерство «юнкери (в обох значеннях)» (зб.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hoar(y) англійська
ю́нкер білоруська
ю́нкер болгарська
júnker «юнкер (поміщик у Німеччині)» (іст.) верхньолужицька
hār «сірий; сивий» давньоанглійська
junchērro «молодий пан» (букв.) давньоверхньонімецька
jung «молодий» давньоверхньонімецька
hārr «тс.» давньоісландська
junkor нижньолужицька
Junker «великий поміщик у Пруссії; панич; (військ.) юнкер (як скорочення від Fahnenjunker)» німецька
jung «молодий» нововерхньонімецька
Herr «тс.» нововерхньонімецька
junkier польська
sěrъ праслов’янська
ю́нкер російська
jyнкер сербохорватська
junchёrre середньоверхньнімецька
junker словацька
júnker «тс.» словенська
сі́рий українська
junker чеська
junc- ?
hēriro «пан» ?
hēr «знатний, високий, чудовий» (первісно «сивий, із сивим волоссям») ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України