HAT — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, пов’язане з гать «загата» як назва, що означала спочатку гілля і хмиз, використовувані для спорудження загат;

п. ст. gać «в’язки хмизу, гілля, вживані для прикриття», ч. hat «тс.», ст. hať «зарості, чагарник»;

псл. gatь, первісно, мабуть, «перехід через мокрі місця, зроблений з гілля, хворосту і под.»;

походить від одного з варіантів індоєвропейського кореня *g^uā-, наявного в дінд. gātúḥ «хід, дорога», гр. βάσις «крок», лит. góti «іти», лтс. gãju «(я) йшов», лат. venio «приходжу», гр. βαίνω (‹*βανιω) «іду, приходжу», гот. qiman «приходити», нвн. kommen, англ. come;

спроби зіставлення з псл. *gajiti «огороджувати» (Miki. EW 60; Bern. І 296) і з р. га́чи «штани» (Brückner 131; KZ 45, 49), а також з дінд. ghaṭanam «зв’язок, сполучення» (Matzenauer LF 7, 177) викликають сумнів;

р. гать, бр. гаць, др. гать «гать, гребля», п. gać, ч. hať «гать; (ст.) густий чагарник», слц. hať «гать», вл. hat «став», нл. gat «тс.», схв. гȃт «гать, гребля», слн. gát «тс.»;

Bárczi 115–116;

MNTESz II 71;

Bezlaj ESSJ I 192;

Skok І 660;

Crânjală 301;

уг. határ «кордон, рубіж, грань; межа; ліміт» походить від уг. ст. hat «володіти, мати владу над чимось», спорідненого з хант. chat- «іти попереду (перед кимось)» – Machek ESJČ 203;

запозичено з угорської мови, очевидно через словацьке і через румунське (рум. hotár) посередництво;

слц. chotár «територія села; ділянка; межа», схв. хȁтāр «земельні володіння села», слн. [határ] «межа; країна»;