HARSCH — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, запозичення з польської і, далі, з чеської мов;

п. harcować «гарцювати; (ст.) битися одному перед військом», ст. harc «поєдинок перед боєм», ч. ст. harcovati «розпочинати стрілянину, напад; скакати», harc «поєдинок перед боєм», як і слц. harcovať «розпочинати стрілянину; скакати», схв. ст. harcovati «битися», слн. harcováti «тс.», походить від нвн. (швейцарськ.) Harz «сварка, суперечка», можливо, пов’язаного з Harz «смола»;

інші пов’язання – з уг. harc «боротьба, бій», зв’язаного з harcol «боротися, воювати, битися» (Brückner 168–169), з свн. harsch, harst «натовп, загін» (Kleczkowski Studia staropolskie 1928, 227–230), з свн. harz, вигуком від herzu «сюди, до мене» (Mikl. EW 83; Karłowicz SWO 204) – малоймовірні;

р. гарцова́ть, бр. гарцава́ць;

споріднене з лит. kar̃šti (karšiù) «чесати, розчісувати», лтс. kā̀ršt (kā̀ršu, kā́rsu) «тс.», лат. carro «дряпаю, чешу (вовну)», дінд. káṣati «шкрябає, дряпає», kuṣtham «проказа», нвн. harsch «шерехуватий, жорсткий»;

тлумачення псл. *korsta як інфільтрату з кельтських мов (Мартынов Язык 42–43);

припускається також (ЭССЯ 11, 93–95) можливість зв’язку з псл. kora «кора»;

іє. *kers- /kors-, варіант кореня *kes- «чесати, рубати», ускладненого інфіксом -r-;

псл. *korsta «короста, струп»;

р. коро́ста, бр. каро́ста, др. короста, п. krosta, ч. ст. krasta, chrásta, слц. chrasta, [krastу], полаб. chorstvoi̯ «парші», болг. м. кра́ста, схв. крȁста «короста», крȁсте «віспа», слн. krásta «струп», стсл. крaстa;

псл. *sr̥xnǫti, *sr̥šati «наїжачуватися, куйовдитися, ставати нерівним, шорстким»;

споріднене з *sr̥stь, укр. шерсть і далі з лит. šiurkštùs «грубий, твердий», н. harsch «шерехатий», ірл. carrach «покритий паршами», дінд. háršatē «їжачитися (про волосся на тілі)», лат. horreo «наїжачуюся, зіщулююся від жаху», вірм. garšim «лякаюся, жахаюся»;

р. шерша́в виводилося безпосередньо зі *шьршав, похідного від шерсть (Соболевский Лекции 137);

пов’язання з тат. чаршау (чаршаф) «завіса» (Дмитриев 569) малоймовірне;

р. шерша́веть, бр. шэ́рхнуць «(про землю) тужавіти, підсихати; (про кінцівки) німіти, дубіти», др. серхъкъ, сьрхъкъ «шерехатий, шершавий, нерівний», п. nasierszałу «наїжачений», ч. srchký «шершавий, грубий», слц. srchký «неврожайний», ošršňavet’ «схуднути (про худобу)», болг. стръ́хна «куйовдитися», схв. стр́шити «стирчати; настовбурчуватися (про волосся)», слн. sŕhek «скуйовджений», sŕšati «наїжачуватися, скуйовджуватися», цсл. срьхъкъ «шерехатий, шершавий»;