HAIN — ЕТИМОЛОГІЯ
гай
псл. *gajь, очевидно, пов’язане з gojiti, укр. го́їти (первісне) «залишати жити, вирощувати»;
менш переконливі зіставлення з псл. gatь, укр. гать (Miki. EW 60; Brückner 132), з псл. gajiti «кричати, галасувати», р. гай «галас» (Толстой Сл. геогр. терм. 54– 55; Преобр. І 116), з іє. *gāi- «співати» (Holub–Kop. 119; Machek LF 51, 240), з н. Hag «огорожа», Hain «двн. hagan) «гай» (Gebauer І 399) та і н;
р. діал. бр. гай, др. гаи, п. нл. gaj, ч. слц. háj, вл. haj, схв. гȃј (у складних топонімах);
Фонетичні та словотвірні варіанти
гаї́на
«гай»
гайний
гайни́к
«місце, де росте гай Я; лісник»
гайовий
гайови́к
«лісовик»
гайчу́к
«син лісника»
загай
«зарість, хащі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гай | білоруська |
| haj | верхньолужицька |
| гаи | давньоруська |
| *gāi- «співати» | індоєвропейська |
| gaj | нижньолужицька |
| Hag «огорожа» | німецька |
| gaj | польська |
| *gajь | праслов’янська |
| gatь | праслов’янська |
| gajiti «кричати, галасувати» | праслов’янська |
| гай «галас» | російська |
| гай | російська |
| гȃј (у складних топонімах) | сербохорватська |
| háj | словацька |
| го́їти «залишати жити, вирощувати» (первісне) | українська |
| гать | українська |
| háj | чеська |
| Hain «двн. hagan) «гай» | ? |
| гай | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України