HABEN — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичено з голландської мови через посередництво російської;

гол. ннім. haven, звідки нвн. Háfen «тс.», споріднене з дісл. hǫfn «тс.», походить від того самого кореня, що й нвн. haben «мати», споріднене з лат. capere «брати, захоплювати», і первісно означало «вмістилище»;

р. бр. га́вань;

запозичення з латинської мови;

лат. disciplina «вчення; виховання; дисципліна; звичаї» утворено від discipulus «учень, послідовник», пов’язаного з *discipere (‹*dis-capere) «схопити, зрозуміти», утвореним за допомогою префікса dis- «роз-» від дієслова capere «брати; захоплювати», спорідненого з лтс. kampt «хапати», гр. κάπτειν «хапати (ротом), жадібно пожирати», гот. hafjan «піднімати, підносити», дангл. hebban «тс.», гот. haban «мати», дангл. habban «тс.», н. haben «тс.; [тримати]», а також, можливо, дінд. kapatī «дві жмені», псл. xopiti, укр. хапа́ти;

встановлення етимологічного зв’язку між лат. discipulus та discere «вчити» (Горяев 91; Holub–Lyer 134; Holub–Kop. 100) безпідставне;

р. болг. м. схв. дисципли́на, бр. дысцыплі́на, п. dyscyplina, ч. вл. disciplīna, слц. слн. disciplína;

можливо, калька нім. Habenichts «бідняк» (haben «мати», nichts «нічого»);

складне утворення із займенника [ничо́] «нічого» і основи дієслова ма́ти (букв. «той, хто нічого не має»);

запозичення з польської мови;

можливий зв’язок і з нім. Hufzange «ковальські кліщі для відривання підків», утвореним з основ слів Huf «копито» і Zange (Шаровольський ЗІНО ІІ);

п. obcęgi, [obcągi], ст. hebcągi «тс.» походять від нвн. Hébzange, утвореного з основ дієслова heben «підіймати», спорідненого з haben «мати», дісл. hafa «тс.», лат. capio «беру», та іменника Zange «кліщі, щипці», спорідненого з англ. tongs, гол. tang, дісл. töng «тс.», дінд. dа́śati «кусається», гр.δάκνω «кусаю», алб. dan «кліщі»;

р. [обце́нки], бр. абцугі́, [абцэнгі, абцэнькі] «тс.»;

псл. *jьmětі, *јьmаmь «мати», дієслово на означення стану, паралельне до первинної форми із значенням дії *jьmati (*jti) «хапати, брати»;

зв’язок значень, як у лит. turti «мати, тримати» –tvérti «хапати»;

пор. ірл. gaibim «беру, хапаю; отримую, маю» – лат. habeo «тримаю, маю» або гот. haban «мати», двн. habēn, нім. haben «тс.» – лат. саріо «хапаю, беру» (Ernout–Meillet 422);

р. име́ть, име́ю,ст. имамь, бр. мець (з п.?), др. имѣти, имамъ, имѣю, п. mieć, ст. imieć, imam, ч. míti, mam, ст. jmieti, mieti, jmam, слн. iméti, imám, стсл. имѣти, имамь, имѣѭ;

результат видозміни форми [анта́бка] «ручка, держак», [aнта́ба] «тс.» (від нім. Hándhabe, двн. hanthaba «тс.», утвореного з основ Hand «рука» і haben «мати»);

бр. ст. кантаба «засувка, ручка» (1556), гантаба «тс.» (1682);