H — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з французької мови;

фр. aérostat утворено з гр. ἀερο- від ἀήρ «повітря» неясного походження (припущення про зв’язок з гр. ἄημι, спорідненим із псл. vějati, укр. ві́яти –Boisacq 17– малоймовірне) і στατός «той, що стоить», пов’язаного з;

στημι «ставлю, стою» і спорідненого з лат. status «поставлений», дінд. sthitá;

h «той, що стоїть», псл. stati, укр. ста́ти;

р. аэроста́т, бр. аэроста́т, п. ч. слц. aerostat, болг. аероста́т, схв. ȁеростāт, слн. aerostát;

остаточно не зʼясоване;

реконструювалось (Brugmann Grundriss II 2, 855; Bern. I 658; Фасмер–Трубачев II 146–147; Sławski III 290–293; Machek ESJČ 232) псл. *kъt, яке зіставлялося з дінд. kam «задля, ради»;

повʼязується також (Веnveniste BSL 52 XIII; ESSJ Sl. gr. І 105–106) із согдійським (іранським) kw-ku «до», яке ототожнюється з ав. kū «де», псл. kъ-de «тс.»;

р. к, ко, бр. к, ст. ко, ку, др. къ, п. слц. нл. k, ku, ч. вл. k, ke, [ku], полаб. ků, болг. к, кък, към, м. [куму], схв. к, кȁ, ст. г, [x, кȁк, ку], слн. k, h, стсл. къ;