GUST — ЕТИМОЛОГІЯ
ґуст «смак (перен.); бажання»
очевидно, через польську мову запозичено з латинської;
лат. gustus «смак» споріднене з дірл. gus (‹*gustu) «сила, схильність», гот. kustus «випробування, проба», дангл. costian «куштувати», двн. koston, нвн. kosten «тс.», від якого походить укр. куштува́ти;
бр. густ «смак (перен.)», п. gust «смак, уподобання», ч. слц. gusto, схв. густ, слн. gùsta «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
густо́вний
«зі смаком»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| густ «смак (перен.)» | білоруська |
| kustus «випробування, проба» | готська |
| costian «куштувати» | давньоанглійська |
| koston | давньоверхньонімецька |
| gus «сила, схильність» (‹*gustu) | давньоірландська |
| gustus «смак» | латинська |
| kosten «тс.» | нововерхньонімецька |
| gust «смак, уподобання» | польська |
| густ | сербохорватська |
| gusto | словацька |
| gùsta «тс.» | словенська |
| куштува́ти | українська |
| gusto | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України