GOT — ЕТИМОЛОГІЯ
гот (мн. го́ти, давнє східногерманське племʼя)
запозичено в давньоруську або ще в прасловʼянську мову з готської;
гот. guta «гот», як і шв. gute «готландець», дісл. gotar (мн.), повʼязане з назвою річки Gautelfr, складним словом, перший компонент якого gaut «початок річки, витік» перебуває в генетичному зв’язку з гот. giutan «лити», нвн. giessen «тс.»;
р. бр. болг. гот, др. г(ъ)тинъ «гот; житель о. Готланда», готскии, готскои, *гътьскъ «готський», п. Got, ч. слц. слн. Gót, схв. Гот, цсл. готѳъ;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гот | білоруська |
| гот | болгарська |
| guta «гот» | готська |
| giutan «лити» | готська |
| gotar (мн.) | давньоісландська |
| г «гот; житель о. Готланда» (ъ)тинъ | давньоруська |
| giessen «тс.» | нововерхньонімецька |
| Got | польська |
| гот | російська |
| Гот | сербохорватська |
| Gót | словацька |
| Gót | словенська |
| готскии | українська |
| готскои «готський» | українська |
| готѳъ | церковнослов’янська |
| Gót | чеська |
| gute «готландець» | шведська |
| gaut «початок річки, витік» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України