GENUS — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
вундеркі́нд «надзвичайно обдарована дитина»
запозичення з німецької мови;
н. Wúnderkind «чудо-дитина» складається з основ іменників Wunder «чудо», спорідненого з дангл. wonder, дісл. undr «тс.», і Kind «дитина», спорідненого з гр. γένος «покоління», лат. genus «рід», дінд. jan- «породжувати»;
. вундерки́нд, бр. вундеркі́нд;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вундеркі́нд | білоруська |
| γένος «покоління» | грецька |
| wonder | давньоанглійська |
| jan- «породжувати» | давньоіндійська |
| undr «тс.» | давньоісландська |
| genus «рід» | латинська |
| Wúnderkind «чудо-дитина» | німецька |
| Wunder «чудо» | ? |
| Kind «дитина» | ? |
| вундерки́нд | ? |
ген «носій спадковості»
новий термін, утворений у 1909 р. датським ученим Йогансеном (нім. Gen, англ. gene) від гр. γένος «рід», спорідненого з дінд. jánaḥ, лат. genus «тс.», псл. zętb, укр. зять;
р. бр. болг. м. ген, п. ч. вл. gen, слц. слн. gén, схв. ген;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ген | білоруська |
| ген | болгарська |
| gen | верхньолужицька |
| γένος «рід» | грецька |
| jánaḥ | давньоіндійська |
| genus «тс.» | латинська |
| ген | македонська |
| gen | польська |
| zętb | праслов’янська |
| ген | російська |
| ген | сербохорватська |
| gén | словацька |
| gén | словенська |
| зять | українська |
| gen | чеська |
генера́тор
очевидно, запозичення з німецької мови;
нім. Generátor походить від лат. generator «плідник, родоначальник, предок», пов’язаного з generāre «породжувати», похідним від genus «рід»;
р. болг. м. генера́тор, бр. генера́тар, п. ч. слц. вл. generator, схв. генèрāтор, слн. generátor;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| генера́тар | білоруська |
| генера́тор | болгарська |
| generator | верхньолужицька |
| generator «плідник, родоначальник, предок» | латинська |
| генера́тор | македонська |
| Generátor | німецька |
| generator | польська |
| генера́тор | російська |
| генèрāтор | сербохорватська |
| generator | словацька |
| generátor | словенська |
| generator | чеська |
| generāre «породжувати» | ? |
| genus «рід» | ? |
генера́ція «покоління; витворення»
нім. Generatión, фр. génération, англ. generation походять від лат. generātio (-onis) «народження, виникнення; покоління», пов’язаного з genero «створюю, народжую», genus «рід»;
запозичення з західноєвропейських мов;
р. болг. генера́ция, бр. генера́цыя, п. generacja, ч. generace, слц. generácia, вл. generacija, м. схв. генера́ција, слн. generácija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
генерува́ти
«витворювати, викликати появу»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| generation | англійська |
| генера́цыя | білоруська |
| генера́ция | болгарська |
| generacija | верхньолужицька |
| generātio «народження, виникнення; покоління» (-onis) | латинська |
| генера́ција | македонська |
| Generatión | німецька |
| generacja | польська |
| генера́ция | російська |
| генера́ција | сербохорватська |
| generácia | словацька |
| generácija | словенська |
| génération | французька |
| generace | чеська |
| genero «створюю, народжую» | ? |
| genus «рід» | ? |
ге́ній
запозичення з німецької мови;
нім. Génius походить від лат. genius «геній, дух», пов’язаного з genus «рід»;
р. болг. ге́ний, бр. ге́ній, п. geniusz, ч. слц. génius, вл. genius, м. гениј, схв.гȇнūј, слн. génij;
Фонетичні та словотвірні варіанти
геніа́льний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ге́ній | білоруська |
| ге́ний | болгарська |
| genius | верхньолужицька |
| genius «геній, дух» | латинська |
| гениј | македонська |
| Génius | німецька |
| geniusz | польська |
| ге́ний | російська |
| génius | словацька |
| génij | словенська |
| схв | українська |
| génius | чеська |
| genus «рід» | ? |
дегенера́т
лат. dēgenerātus є дієприкметником від дієслова dēgenerāre «вироджуватися», що складається з префікса dē-, який виражає рух униз, позбавлення або відсутність чогось, і дієслова generāre «породжувати, створювати», пов’язаного з genus «рід»;
запозичення з латинської мови;
р. болг. дегенера́т, бр. дэгенера́т, п. degenerat, ч. degenerace, слц. degenerácia, м. дегене́рик, схв. дегенèрик, слн. degenerát;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дегенерати́вний
дегенера́тство
дегенера́ція
дегенерува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дэгенера́т | білоруська |
| дегенера́т | болгарська |
| dēgenerātus «вироджуватися» | латинська |
| дегене́рик | македонська |
| degenerat | польська |
| дегенера́т | російська |
| дегенèрик | сербохорватська |
| degenerácia | словацька |
| degenerát | словенська |
| degenerace | чеська |
| dēgenerāre | ? |
| generāre «породжувати, створювати» | ? |
| genus «рід» | ? |
жанда́рм
запозичено з французької мови, можливо, через німецьку;
фр. gendarme (›н. Gendarm) виникло з gent d’armes букв. «люди зброї», яке складається з фр. ст. gent «народ, раса», пов’язаного з лат. gens «рід, клан», genus «походження, рід», укр. ген, та armes «зброя», мн. від arme, що походить від лат. arma «тс.»;
р. жанда́рм, бр. жанда́р, п. żandarm, ч. żandarm, žandár, слц. žandár, вл. žandarm, болг. жанда́р, жанда́рин, м. жандарм, схв. жàндарм, жȁнда́рм, слн. Žandȃr;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жанда́р
жандарме́рія
шандар
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жанда́р | білоруська |
| жанда́р | болгарська |
| жанда́рин | болгарська |
| žandarm | верхньолужицька |
| gens «рід, клан» | латинська |
| genus «походження, рід» | латинська |
| arma «тс.» | латинська |
| жандарм | македонська |
| Gendarm | німецька |
| żandarm | польська |
| жанда́рм | російська |
| жàндарм | сербохорватська |
| жȁнда́рм | сербохорватська |
| žandár | словацька |
| Žandȃr | словенська |
| ген | українська |
| gendarme (›н. Gendarm) | французька |
| gent d'armes «народ, раса» | французька |
| gent «народ, раса» | французька |
| armes «зброя» | французька |
| arme | французька |
| żandarm | чеська |
| žandár | чеська |
жанр
запозичення з французької мови;
фр. genre «рід, вид, жанр, стиль» походить від лат. genus (род. в. generis) «рід, плем’я»;
р. бр. болг. м. жанр, п. żanrowy «жанровий», ч. слн. žánr, слц. žáner, схв. жа́нр;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жанри́ст
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жанр | білоруська |
| жанр | болгарська |
| genus «рід, плем’я» (род. в. generis) | латинська |
| жанр | македонська |
| żanrowy «жанровий» | польська |
| жа́нр | сербохорватська |
| žáner | словацька |
| žánr | словенська |
| genre «рід, вид, жанр, стиль» | французька |
| žánr | чеська |
| жанр | ? |
наї́вний
запозичення з французької мови, ускладнене суфіксом -н-;
фр. naїf «простий, наївний, недосвідчений» походить від лат. nātīvus «природний», утвореного від дієприкметника nātus «народжений» дієслова nāscor (*gnāscor) «народжуюся», спорідненого з genus «рід»;
р. наи́вный, бр. наі́ўны, п. вл. naiwny, ч. naivní, слц. naivný, болг. наи́вен, м. наивен, схв. нȁūван, слн. naíven;
Фонетичні та словотвірні варіанти
наї́вничати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| наі́ўны | білоруська |
| наи́вен | болгарська |
| naiwny | верхньолужицька |
| nātīvus «природний» | латинська |
| nātus «народжений» | латинська |
| genus «рід» | латинська |
| nāscor | латинська |
| *gnāscor | латинська |
| наивен | македонська |
| naiwny | польська |
| наи́вный | російська |
| нȁūван | сербохорватська |
| naivný | словацька |
| naíven | словенська |
| naїf «простий, наївний, недосвідчений» | французька |
| naivní | чеська |
малі́ґна «лихоманка з маренням»
через посередництво польської мови запозичено з латинської;
лат. maligna (febris) «злісна (гарячка)» є формою жін. р. складного прикметника malignus «згубний, лихий», утвореного з основ прикметника malus «поганий, підступний», очевидно, спорідненого з двн. днн. smals «малий», псл. malь, укр. мали́й, та дієслова gigno «народжую» (лат. ст. genō «тс.»), пов’язаного з genus «походження, рід, плем’я»;
п. maligna «тс.», ч. maligní «згубний, небезпечний для здоров’я і життя», слц. maligny, схв. мàлūган «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
малі́ґра
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| smals «малий» | давньоверхньонімецька |
| smals «малий» | давньонижньонімецька |
| maligna «злісна (гарячка)» (febris) | латинська |
| maligna «тс.» | польська |
| malь | праслов’янська |
| malignus «згубний, лихий» | російська |
| мàлūган «тс.» | сербохорватська |
| maligny | словацька |
| мали́й | українська |
| maligní «згубний, небезпечний для здоров’я і життя» | чеська |
| malignus «згубний, лихий» | ? |
| malus «поганий, підступний» | ? |
| gigno «народжую» (лат. ст. genō «тс.») | ? |
| genus «походження, рід, плем’я» | ? |
князь
псл. kъnędzь (‹*kъnęgъ);
запозичення з прагерманської мови;
пгерм. *kuningaz «король» (пор. гот. *kuniggs, двн. kuning «тс.») утворене від kuni «рід», спорідненого з дінд. jánati «народжує», гр. γένος «рід», лат. genus «тс.», псл. zętь, укр. зять;
спроба обґрунтувати здавна слов’янське походження псл.*kъnędzь (Ondruš Jaz. št. 13, 209–212) малопереконлива;
р. бр. князь, др. кънязь, п. książę «князь», ksiądz «католицький піп», ч. kníže «князь», kněz «піп», слц. knieža «князь», kňaz «піп», вл. knjez «пан; князь; дідич; ксьондз», полаб. knąz «дворянин, шлях-, тич», болг. м. кнез «князь», схв. кнез «тс.», слн. knêz, knéz «граф; князь», стсл. кънѧзь «князь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
княги́ня
княгі́вна
«князівна»
княгня́
«княжа»
княжа́
княже́вич
княжене́цтво
«гідність князя»
(заст.)
княжене́цький
«тс.»
княже́нко
кня́жество
княже́цький
«князів»
кня́жий
кня́жи́ти
кня́жич
кня́жна́
князе́нко
князі́вна
князі́вство
князьки́й
князьо́к
«здрібніле від князь; (іхт.) вожак,^порода дніпровських лящів»
кня́зьство
князюва́ти
кцязі́вщина
«система князювання»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| князь | білоруська |
| кнез «князь» | болгарська |
| knjez «пан; князь; дідич; ксьондз» | верхньолужицька |
| *kuniggs | готська |
| γένος «рід» | грецька |
| kunin | давньоверхньонімецька |
| jánati «народжує» | давньоіндійська |
| кънязь | давньоруська |
| genus «тс.» | латинська |
| кнез «князь» | македонська |
| knąz «дворянин, шлях-, тич» | полабська |
| książę «князь»«католицький піп» | польська |
| ksiądz «князь»«католицький піп» | польська |
| *kuningaz «король» (пор. гот. *kuniggs, двн. kuning «тс.») | прагерманська |
| kuni «рід» | прагерманська |
| kъnędzь (‹*kъnęgъ) | праслов’янська |
| *kъnęgъ | праслов’янська |
| zętь | праслов’янська |
| *kъnędzь | праслов’янська |
| князь | російська |
| кнȇз «тс.» | сербохорватська |
| knieža «князь»«піп» | словацька |
| kňaz «князь»«піп» | словацька |
| knȇz «граф; князь» | словенська |
| knéz «граф; князь» | словенська |
| кънѧзь «князь» | старослов’янська |
| зять | українська |
| kníže «князь»«піп» | чеська |
| kněz «князь»«піп» | чеська |
колі́но «суглоб, що з’єднує стегнову і гомілкові кістки; місце згину ноги; певна частина, ланка стебла злаків і деяких інших рослин; покоління в родоводі, рід»
Трубачев Терм. родства 161;
Pokorny 640. – Пор. член;
Benveniste, Meillet, Cohen BSL 27,51–67;
Meillet MSL 14, 375;
Bernard Балк. езикозн. 4, 106;
Bern. I 545–546;
Pedersen KZ 39, 387;
Šuman AfSlPh 30, 296– 297;
Reichelt KZ 46, 328;
Trautmann 125;
Эндзелин РФВ 76, 308–309;
Fraenkel 237;
Mühl.–Endz. I 368;
Hofmann I 168;
ЭССЯ 10, 132–134;
БЕР II 565–566;
Schuster–Šewc 601;
Machek ESJČ 268;
Brückner 245;
Sławski II 343–344;
Фасмер II 289;
неприйнятне розмежування р. коле́но «коліно, згин ноги, руки» і коле́но «рід, покоління» (Fortunatov BB З, 57; Meillet Études 444; MSL 8, 237; RSl 9, 73). – Шанский ЭСРЯ II 8, 198;
зближення з р. колесо́ «колесо», прус. po-quelbton «на колінах, навколішки» (Iljinskij AfSlPh 29, 163–164) викликає сумнів;
до розвитку семантики «коліно, член» – «покоління, рід» пор. лат. genu «коліно; вузол (стебла рослини)» – genus «рід, покоління, плем’я», гр. γένος «тс.»;
споріднене з лит. kelenas «коліно, колінна чашечка» і kelỹs «коліно», [kẽliasj «колінце (рослини)», лтс. celis «коліно», а також гр. κωλοv «член (тіла); кінцівка», κωλήν «стегнова кістка, кістка плеча», κώληψ «колінний суглоб»;
псл. koleno «коліно, кривина, згин; член; покоління, рід», пов’язане чергуванням голосних з *čеlnъ (‹*kelnъ) «член, частина»;
р. коле́но, бр. кале́на, др. колѣно «місце згину ноги; плем’я, покоління», п. kolano «тс.; згин руки, труби; закрут дороги, ріки; вузол у стеблі трави», ч. слц. вл. koleno «тс.», нл. kóleno «коліно», полаб. ťül’on, болг. коля́но «тс.; частина, ланка стебла рослини; загин, поворот (дороги, ріки, труби); рід, походження», [коле́но] «задруга, артіль», м. колено «коліно, згин ноги, руки та ін.; рід, плем’я», коля́но, схв. кòлено, кòљено, слн. koléno, стсл. колѣно «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
доколі́нниці
«вид довгих панчох у гуцулів»
коліни́читися
«згинатися»
(про дріт)
колі́нко
«коліно»
колінкова́тий
«вузлуватий»
колінкува́та
«повзати; стояти на колінах»
колінкуватий
«тс.; який складається з колін»
колі́нний
колі́ння
«коліна»
колінува́тий
«тс.; звивистий, покручений»
колі́нце
«частина стебла рослини»
колі́нці
«щиколотки»
колі́нчастий
колі́нча́тий
колі́нчик
«тс.»
колі́нчити
«бити (коліном?)»
коліня́чити
«хворіти на ноги»
(про овець і курей)
коліня́чка
«хвороба ніг у овець та курей»
навколі́нки
«на коліна; на колінах»
навколінці
навко́лішках
«на колінах»
навко́лішки
навко́льки
«навколішки»
навко́люшках
«тс.»
(розм.)
навко́люшки
«тс.»
надколі́нний
надколі́нок
(анат.)
нако́лінках
«навколішках»
наколі́нний
наколі́нник
«пов’язка, накладка, що носиться на коліні; частина старовинного бойового спорядження, що прикривала коліно»
наколі́нниці
«вид гуцульських жіночих гамаш з білої вовни, які зав’язують вище колін»
підколі́нний
підколі́нник
підколі́нок
поколі́нець
«той, хто носить короткий (до колін) одяг»
поколі́нний
поколі́нник
«пальто до колін; великий горщик»
поколі́нниці
«довгі панчохи»
поколі́ння
«сукупність родичів; потомство тварин або рослин; люди близького віку; (заст.) плем’я, рід, родина»
сколіни́читися
«ослабнути на ноги»
сколінкува́тіти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кале́на | білоруська |
| коля́но «тс.; частина, ланка стебла рослини; загин, поворот (дороги, ріки, труби); рід, походження» | болгарська |
| коле́но «задруга, артіль» | болгарська |
| koleno «тс.» | верхньолужицька |
| γένος «тс.» | грецька |
| κω̃λοv «член (тіла); кінцівка» | грецька |
| κωλήν «стегнова кістка, кістка плеча» | грецька |
| κώληψ «колінний суглоб» | грецька |
| колѣно «місце згину ноги; плем’я, покоління» | давньоруська |
| genu «коліно; вузол (стебла рослини)» | латинська |
| genus «рід, покоління, плем’я» | латинська |
| celis «коліно» | латиська |
| kelėˊnas «коліно, колінна чашечка» | литовська |
| kelỹs «коліно» | литовська |
| kẽliasj «колінце (рослини)» | литовська |
| колено «коліно, згин ноги, руки та ін.; рід, плем’я» | македонська |
| коля́но | македонська |
| kóleno «коліно» | нижньолужицька |
| ťül'on | полабська |
| kolano «тс.; згин руки, труби; закрут дороги, ріки; вузол у стеблі трави» | польська |
| kolěno «коліно, кривина, згин; член; покоління, рід» | праслов’янська |
| *čеlnъ «член, частина» (‹*kelnъ) | праслов’янська |
| po-quelbton «на колінах, навколішки» | прусська |
| коле́но «коліно, згин ноги, руки»«рід, покоління» | російська |
| коле́но «коліно, згин ноги, руки»«рід, покоління» | російська |
| колесо́ «колесо» | російська |
| коле́но | російська |
| кòлено | сербохорватська |
| кòљено | сербохорватська |
| koleno «тс.» | словацька |
| koléno | словенська |
| колѣно «тс.» | старослов’янська |
| koleno «тс.» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України