GENU — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ґно́йи́ти «наполегливо просити»
Ба;
неясне;
можливо, походить від нім. knien «стояти навколішках; ставати навколішки», повʼязаного з Knie «коліно» (двн. kniu, род. в. kniwes), спорідненим з дангл. cnēo, англ. knee, дісл. kne, гр. γόνυ «коліно», лат. genu «тс.»;
нагадує розвиток значення в р. кля́нчить «настирливо просити, стояти навколішках»;
форма [ґно́йи́ти] мала виникнути з первісної *кни́їти (› ґни́їти), можливо, за фонетичною аналогією до дієслівних форм типу гної́ти (від гній), лої́ти (від лій) тощо;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| knee | англійська |
| γόνυ «коліно» | грецька |
| cnēo | давньоанглійська |
| kne | давньоісландська |
| genu «тс.» | латинська |
| knien «стояти навколішках; ставати навколішки» | німецька |
| кля́нчить «настирливо просити, стояти навколішках» | російська |
| Knie «коліно» (двн. kniu, род. в. kniwes) | ? |
| ґно́йи́ти (› ґни́їти) | ? |
| гної́ти (від гній) | ? |
| лої́ти (від лій) | ? |
звено́ «ланка ланцюга»
псл. zveno;
певної етимології не має;
найімовірніше, пов’язане із звені́ти «дзвеніти» (Даль І 672);
були спроби виводити через метатезу з гіпотетичної форми *zenvo «коліно», нібито спорідненої з лат. genū «коліно», гр. γόνυ, дінд. jánu, двн. kniu, хет. genu «тс.» (Mikkola IF 6, 351–352; Uhlenbeck 99);
за іншим, ще менш вірогідним поглядом, споріднене з лит. žuvìs «риба» (Vaillant RÉS 16, 190; 18, 246–248);
р. звено́, п dzwono «обід колеса; кільце змії», вл. zwjeno (zwono) «обід колеса», нл. zweno, полаб. zvenü «тс.», болг. звено́ (з р.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
зво́на
«обід колеса воза з шести косяків»
звонаки́
«необковані колеса у возі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| звено́ (з р.) | болгарська |
| zwjeno «обід колеса» (zwono) | верхньолужицька |
| zwono | верхньолужицька |
| γόνυ | грецька |
| kniu | давньоверхньонімецька |
| jánu | давньоіндійська |
| genū «коліно» | латинська |
| žuvìs «риба» | литовська |
| zweno | нижньолужицька |
| zvenü «тс.» | полабська |
| dzwono «обід колеса; кільце змії» | польська |
| zveno | праслов’янська |
| *zenvo «коліно» | праслов’янська |
| звено́ | російська |
| genu «тс.» | хетська |
| звені́ти «дзвеніти» | ? |
кни́ця «металева пластина як деталь корабля; [дерев’яна дощечка як деталь човна] Mo»
запозичене з англійської мови (в українській, очевидно, через російське посередництво);
англ. knees «коліна» (мн. від knee «коліно»), споріднене з дісл. kné «коліно; член; криве дерево», нвн. Knie «коліно», лат. genu, гр. γόνυ, дінд. janu, тох. A kanw-, тох. В keni- «тс.»;
р. кни́ца (кни́са) «кривий брус для сполучення частин корабля», п. knica «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| knees «коліна» (мн. від knee «коліно») | англійська |
| knee 10 | англійська |
| γόνυ | грецька |
| jā́nu | давньоіндійська |
| kné «коліно; член; криве дерево» | давньоісландська |
| genu | латинська |
| Knie «коліно» | нововерхньонімецька |
| knica «тс.» | польська |
| кни́са | російська |
| kanw- | тохарська А |
| keni- «тс.» | тохарська В |
| кни́ца «кривий брус для сполучення частин корабля» (кни́са) | ? |
колі́но «суглоб, що з’єднує стегнову і гомілкові кістки; місце згину ноги; певна частина, ланка стебла злаків і деяких інших рослин; покоління в родоводі, рід»
Pokorny 640. – Пор. член;
Hofmann I 168;
Mühl.–Endz. I 368;
Fraenkel 237;
Эндзелин РФВ 76, 308–309;
Trautmann 125;
Reichelt KZ 46, 328;
Šuman AfSlPh 30, 296– 297;
Pedersen KZ 39, 387;
Bern. I 545–546;
Bernard Балк. езикозн. 4, 106;
Meillet MSL 14, 375;
Benveniste, Meillet, Cohen BSL 27,51–67;
Трубачев Терм. родства 161;
ЭССЯ 10, 132–134;
БЕР II 565–566;
Schuster–Šewc 601;
Machek ESJČ 268;
Brückner 245;
Sławski II 343–344;
Фасмер II 289;
неприйнятне розмежування р. коле́но «коліно, згин ноги, руки» і коле́но «рід, покоління» (Fortunatov BB З, 57; Meillet Études 444; MSL 8, 237; RSl 9, 73). – Шанский ЭСРЯ II 8, 198;
зближення з р. колесо́ «колесо», прус. po-quelbton «на колінах, навколішки» (Iljinskij AfSlPh 29, 163–164) викликає сумнів;
до розвитку семантики «коліно, член» – «покоління, рід» пор. лат. genu «коліно; вузол (стебла рослини)» – genus «рід, покоління, плем’я», гр. γένος «тс.»;
споріднене з лит. kelenas «коліно, колінна чашечка» і kelỹs «коліно», [kẽliasj «колінце (рослини)», лтс. celis «коліно», а також гр. κωλοv «член (тіла); кінцівка», κωλήν «стегнова кістка, кістка плеча», κώληψ «колінний суглоб»;
псл. koleno «коліно, кривина, згин; член; покоління, рід», пов’язане чергуванням голосних з *čеlnъ (‹*kelnъ) «член, частина»;
р. коле́но, бр. кале́на, др. колѣно «місце згину ноги; плем’я, покоління», п. kolano «тс.; згин руки, труби; закрут дороги, ріки; вузол у стеблі трави», ч. слц. вл. koleno «тс.», нл. kóleno «коліно», полаб. ťül’on, болг. коля́но «тс.; частина, ланка стебла рослини; загин, поворот (дороги, ріки, труби); рід, походження», [коле́но] «задруга, артіль», м. колено «коліно, згин ноги, руки та ін.; рід, плем’я», коля́но, схв. кòлено, кòљено, слн. koléno, стсл. колѣно «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
доколі́нниці
«вид довгих панчох у гуцулів»
коліни́читися
«згинатися»
(про дріт)
колі́нко
«коліно»
колінкова́тий
«вузлуватий»
колінкува́та
«повзати; стояти на колінах»
колінкуватий
«тс.; який складається з колін»
колі́нний
колі́ння
«коліна»
колінува́тий
«тс.; звивистий, покручений»
колі́нце
«частина стебла рослини»
колі́нці
«щиколотки»
колі́нчастий
колі́нча́тий
колі́нчик
«тс.»
колі́нчити
«бити (коліном?)»
коліня́чити
«хворіти на ноги»
(про овець і курей)
коліня́чка
«хвороба ніг у овець та курей»
навколі́нки
«на коліна; на колінах»
навколінці
навко́лішках
«на колінах»
навко́лішки
навко́льки
«навколішки»
навко́люшках
«тс.»
(розм.)
навко́люшки
«тс.»
надколі́нний
надколі́нок
(анат.)
нако́лінках
«навколішках»
наколі́нний
наколі́нник
«пов’язка, накладка, що носиться на коліні; частина старовинного бойового спорядження, що прикривала коліно»
наколі́нниці
«вид гуцульських жіночих гамаш з білої вовни, які зав’язують вище колін»
підколі́нний
підколі́нник
підколі́нок
поколі́нець
«той, хто носить короткий (до колін) одяг»
поколі́нний
поколі́нник
«пальто до колін; великий горщик»
поколі́нниці
«довгі панчохи»
поколі́ння
«сукупність родичів; потомство тварин або рослин; люди близького віку; (заст.) плем’я, рід, родина»
сколіни́читися
«ослабнути на ноги»
сколінкува́тіти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кале́на | білоруська |
| коля́но «тс.; частина, ланка стебла рослини; загин, поворот (дороги, ріки, труби); рід, походження» | болгарська |
| коле́но «задруга, артіль» | болгарська |
| koleno «тс.» | верхньолужицька |
| γένος «тс.» | грецька |
| κω̃λοv «член (тіла); кінцівка» | грецька |
| κωλήν «стегнова кістка, кістка плеча» | грецька |
| κώληψ «колінний суглоб» | грецька |
| колѣно «місце згину ноги; плем’я, покоління» | давньоруська |
| genu «коліно; вузол (стебла рослини)» | латинська |
| genus «рід, покоління, плем’я» | латинська |
| celis «коліно» | латиська |
| kelėˊnas «коліно, колінна чашечка» | литовська |
| kelỹs «коліно» | литовська |
| kẽliasj «колінце (рослини)» | литовська |
| колено «коліно, згин ноги, руки та ін.; рід, плем’я» | македонська |
| коля́но | македонська |
| kóleno «коліно» | нижньолужицька |
| ťül'on | полабська |
| kolano «тс.; згин руки, труби; закрут дороги, ріки; вузол у стеблі трави» | польська |
| kolěno «коліно, кривина, згин; член; покоління, рід» | праслов’янська |
| *čеlnъ «член, частина» (‹*kelnъ) | праслов’янська |
| po-quelbton «на колінах, навколішки» | прусська |
| коле́но «коліно, згин ноги, руки»«рід, покоління» | російська |
| коле́но «коліно, згин ноги, руки»«рід, покоління» | російська |
| колесо́ «колесо» | російська |
| коле́но | російська |
| кòлено | сербохорватська |
| кòљено | сербохорватська |
| koleno «тс.» | словацька |
| koléno | словенська |
| колѣно «тс.» | старослов’янська |
| koleno «тс.» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України