GEN — ЕТИМОЛОГІЯ
ген «носій спадковості»
новий термін, утворений у 1909 р. датським ученим Йогансеном (нім. Gen, англ. gene) від гр. γένος «рід», спорідненого з дінд. jánaḥ, лат. genus «тс.», псл. zętb, укр. зять;
р. бр. болг. м. ген, п. ч. вл. gen, слц. слн. gén, схв. ген;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ген | білоруська |
| ген | болгарська |
| gen | верхньолужицька |
| γένος «рід» | грецька |
| jánaḥ | давньоіндійська |
| genus «тс.» | латинська |
| ген | македонська |
| gen | польська |
| zętb | праслов’янська |
| ген | російська |
| ген | сербохорватська |
| gén | словацька |
| gén | словенська |
| зять | українська |
| gen | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України