FRICATIVE — ЕТИМОЛОГІЯ
фрикати́вний «щілинно-шумний» (лінгв.)(про приголосний звук)
науковий термін, запозичений із західноєвропейських мов;
н. frikativ, фр. fricatif, англ. fricative походять від науково-лат. fricātīvus, утвореного від лат. fricātus, що пов’язане з лат. frico «тру» і frio «розтираю, кришу», спорідненими з дінд. bhrīṇā́ti «ранять, пошкоджують», ав. pairibrīnaiti «ріжуть, стрижуть навколо», псл. briti, укр. бри́ти;
р. фрикати́вный, бр. фрыкаты́ўны, п. frykatywny, ч. frikativní, слц. frikatívny, болг. м. фрикати́вен, схв. фри̏кативен;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pairibrīnaiti «ріжуть, стрижуть навколо» | авестійська |
| fricative | англійська |
| фрыкаты́ўны | білоруська |
| фрикати́вен | болгарська |
| bhrīṇā́ti «ранять, пошкоджують» | давньоіндійська |
| fricātus | латинська |
| frico «тру» | латинська |
| frio «розтираю, кришу» | латинська |
| фрикати́вен | македонська |
| frikativ | німецька |
| frykatywny | польська |
| briti | праслов’янська |
| фрикати́вный | російська |
| фри̏кативен | сербохорватська |
| frikatívny | словацька |
| бри́ти | українська |
| fricatif | французька |
| frikativní | чеська |
| fricātīvus | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України