FORTIFICATION — ЕТИМОЛОГІЯ
фортифіка́ція «військова наука про форми, засоби й способи укріплення місцевості для ведення бойових дій; зведення укріплень, оборонних споруд»
запозичене з французької мови, можливо, через посередництво російської та польської;
фр. fortification «укріплення» походить від пізньолат. fortifiсātiōnem «укріплення», складного слова, утвореного від прикметника fortis «сильний, міцний» та компонента -ficatio, пов’язаного з дієсловом facio «роблю», яке зводиться до іє. *dhе̄- «садити, класти; лежати»;
пор. також пізньолат. fortificāre «укріплювати, підсилювати»;
р. болг. фортифика́ция, бр. фартыфіка́цыя, п. fortyfikacja, ч. fortifikace, слц. fortifikácia, м. фортификациjа, схв. фортифика́циjа;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фортифіка́тор
фортифікаці́йний
фортифікува́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
фартыфіка́цыя | білоруська |
фортифика́ция | болгарська |
*dhе̄- «садити, класти; лежати» | індоєвропейська |
фортификациjа | македонська |
fortifiсātiōnem «укріплення» | пізньолатинська |
fortificāre «укріплювати, підсилювати» | пізньолатинська |
fortyfikacja | польська |
фортифика́ция | російська |
фортифика́циjа | сербохорватська |
fortifikácia | словацька |
fortification «укріплення» | французька |
facio «роблю» | французька |
fortifikace | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України