FINISH — ЕТИМОЛОГІЯ
фі́ніш
запозичення з англійської мови;
англ. finish «фініш» походить від фр. ст. feniss- (› фр. finiss-), пов’язаного з fenir (› фр. finir) «кінчати, завершувати», що зводиться до лат. fīnio, -īre «обмежую, огороджую, закінчую», похідного від fīnis «межа, рубіж, кінець; мета», етимологія якого не з’ясована;
можливо, постало з *fīgsnis «щось укріплене», пов’язаного з fīgo «вбиваю, втикаю»;
р. болг. м. фи́ниш, бр. фі́ніш, п. finisz, finish, ч. слц. finiš, схв. фи́ниш;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фініше́р
фінішува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| finish «фініш» | англійська |
| фі́ніш | білоруська |
| фи́ниш | болгарська |
| fīnio | латинська |
| -īre «обмежую, огороджую, закінчую» | латинська |
| fīnis «межа, рубіж, кінець; мета» | латинська |
| *fīgsnis «щось укріплене» | латинська |
| fīgo «вбиваю, втикаю» | латинська |
| фи́ниш | македонська |
| finisz | польська |
| finish | польська |
| фи́ниш | російська |
| фи́ниш | сербохорватська |
| finiš | словацька |
| feniss- (› фр. finiss-) | французька |
| finir «кінчати, завершувати» | французька |
| finiš | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України