FINE — ЕТИМОЛОГІЯ
фа́йний «гарний; добрий; якісний Нед, Корз; доброякісний О»
запозичення з польської мови;
п. fajny «хороший, гарний, красивий», як і ч. fajn «тс.», fajnový «відмінний, вишуканий», слц. [fajn, fajný, fajnový] «тс.», болг. файн «люкс», схв. фаjн, слн. fajn, походить від нвн. fein (свн. снн. fīn) «тонкий, дрібний, точний, ніжний», яке разом з англ. fine, гол. fījn, норв. шв. дат. fin, через фр. ст. fin зводиться до нар.-лат. *fīnus, що походить від лат. fīnis «край, кінець, межа»;
бр. фа́йны «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| fine | англійська |
| фа́йны «тс.» | білоруська |
| файн «люкс» | болгарська |
| fījn | голландська |
| fin | датська |
| fīnis «край, кінець, межа» | латинська |
| *fīnus | народнолатинська |
| fein «тонкий, дрібний, точний, ніжний» (свн. снн. fīn) | нововерхньонімецька |
| fin | норвезька |
| fajny «хороший, гарний, красивий» | польська |
| фаjн | сербохорватська |
| fīn | середньоверхньнімецька |
| fīn | середньонижньонімецька |
| fajn «тс.» | словацька |
| fajný | словацька |
| fajnový | словацька |
| fajn | словенська |
| fin | французька |
| fajn «тс.» | чеська |
| fajnový «відмінний, вишуканий» | чеська |
| fin | шведська |
утрофи́м «вид тканини»
припускається, що слово виникло на основі англ. utter «крайній» і fine «прекрасний» у результаті стягнення й лексикалізації словосполучення;
приголосний м замість н‹/› з’явився під впливом губного ф;
р. утерфиновое сукно, др. утрофимъ;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| utter «крайній» | англійська |
| fine «прекрасний» | англійська |
| утрофимъ | давньоруська |
| утерфиновое сукно | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України