FINALE — ЕТИМОЛОГІЯ
фіна́л
запозичення з італійської мови;
іт. finale «фінал; кінцевий, остаточний, заключний» походить від лат. finālis «кінцевий», пов’язаного з fīnis «межа, кінець»;
р. болг. фина́л, бр. фіна́л, п. finał, ч. слн. finále, слц. вл. finale, м. фина́л(е), схв. фѝнал;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фіналі́ст
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фіна́л | білоруська |
| фина́л | болгарська |
| finale | верхньолужицька |
| finale «фінал; кінцевий, остаточний, заключний» | італійська |
| finālis «кінцевий» | латинська |
| fīnis «межа, кінець» | латинська |
| фина́л(е) (е) | македонська |
| finał | польська |
| фина́л | російська |
| фѝнал | сербохорватська |
| finale | словацька |
| finále | словенська |
| finále | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України