FANFARE — ЕТИМОЛОГІЯ
фанфа́ра
запозичення із західноєвропейських мов;
н. Fanfáre, англ. fanfare, іт. fanfara походять, очевидно, від фр. fanfare «звуки труби», пов’язаного з fanfarer «дути в труби», яке вважається звуконаслідувальним (Dauzat 314) або похідним від fanfaron «хвалько»;
р. бр. болг. фанфа́ра, п. fanfara, ч. fanfárа, слц. fanfára, м. фанфара, схв. фа̀нфара, слн. fanfára;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фанфари́ст
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| fanfare | англійська |
| фанфа́ра | білоруська |
| фанфа́ра | болгарська |
| fanfara | італійська |
| фанфара | македонська |
| Fanfáre | німецька |
| fanfara | польська |
| фанфа́ра | російська |
| фа̀нфара | сербохорватська |
| fanfára | словацька |
| fanfára | словенська |
| fanfare «звуки труби» | французька |
| fanfarer «дути в труби» | французька |
| fanfaron «хвалько» | французька |
| fanfárа | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України