FA — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з італійської мови;

іт. fa «тс.» походить від початкового складу рядка Famuli tuorum, букв. «слуги твого», з латинського гімну св. Іоанну;

лат. famulus «слуга» пов’язане з familia «родина, сім’я, челядь»;

р. бр. болг. фа, п. ч. слц. fa, слн. fá;

запозичення з угорської мови;

уг. [fakóu̯] «віл сірої масті», fakó «блідий, бляклий, половий, буланий (про коня), злинялий» є суфіксальним похідним від fa «дерево», спорідненого з манс. рå, комі, удм. мар. пу «тс., дрова», нен. пя, сельк. рū, ро, що продовжують урал. *puwe «дерево», яке, можливо, має й алтайські зв’язки (пор. нан. ре «береза», евен. hijika «ліс»);

ч. [fak] «кінь світлої масті», слц. fako «тс.»;

зіставляється з нім. Faselei «нісенітниця, дурниці» (SW I 724) і (муз.) fa, sol «фа, соль» (Brückner 119);

п. заст. fasoł(y) «сварка; турбота; жарти» неясне;

очевидно, запозичення з польської мови;

пор. назви інших звуків і нот музичної гами іт. re «ре», mi «мі», fa «фа», la «ля», si «сі», утворених також на базі початкових складів слів другого, третього, четвертого, шостого і сьомого рядків першої строфи того ж гімну;

іт. sol «тс.» походить від лат. sol-, що є початковим складом слова solve (форми 2-ї ос. одн. наказового способу від дієслова solvere (solvo) «платити; нести, терпіти; виконувати, стримувати; віддячувати, відшкодовувати; спокутувати; звільняти; ламати, знімати», яким починається п’ятий рядок першої строфи латинського релігійного гімну св. Іоанну Хрестителю, написаного в XI ст. Павлом Дияконом;

запозичення з італійської мови;

р. бр. соль, п. ч. sol, болг. сол, слн. sól;

запозичення з італійської мови;

іт. solfеggio «сольфеджіо» пов’язане з solfa «гама (музична)», утвореним з назв двох нот музичної гами sol «соль» і fa «фа»;

р. сольфе́джио, сольфе́джо, бр. сальфе́джыо, п. ч. слц. solfeggio, болг. солфе́жио, схв. солфèђо, слн. solféggio;

запозичення з угорської мови;

уг. [csudafa] «тс.» зазнало впливу рум. [ciumăfai] «тс.», яке вважається видозміненим уг. csіudafa;

уг. [csudafa] є складним словом, де перший компонент [csuda] «чудо» слов’янського походження, пов’язаний з псл. čudo, укр. чу́до, а другий fa «дерево» споріднений з фін. puu, нен. пя «тс.», що зводяться до урал. *puwe «дерево»;