FA — ЕТИМОЛОГІЯ

фа «четвертий звук музичної гами і нота, що його позначає» (муз.)

запозичення з італійської мови;
іт. fa «тс.» походить від початкового складу рядка Famuli tuorum, букв. «слуги твого», з латинського гімну св. Іоанну;
лат. famulus «слуга» пов’язане з familia «родина, сім’я, челядь»;
р. бр. болг. фа, п. ч. слц. fa, слн. fá;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
фа білоруська
фа болгарська
famulus «слуга» латинська
familia «родина, сім’я, челядь» латинська
fa польська
фа російська
fa словацька
словенська
fa чеська
fa «тс.» ?

факі́в «половий віл»

запозичення з угорської мови;
уг. [fakóu̯] «віл сірої масті», fakó «блідий, бляклий, половий, буланий (про коня), злинялий» є суфіксальним похідним від fa «дерево», спорідненого з манс. рå, комі, удм. мар. пу «тс., дрова», нен. пя, сельк. рū, ро, що продовжують урал. *puwe «дерево», яке, можливо, має й алтайські зв’язки (пор. нан. ре «береза», евен. hijika «ліс»);
ч. [fak] «кінь світлої масті», слц. fako «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

фа́ «віл сірої масті»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рå мансійська
пу «тс., дрова» марійська
пя ненецька
fako «тс.» словацька
fakóu̯ «віл сірої масті» угорська
fakó «блідий, бляклий, половий, буланий (про коня), злинялий» угорська
fa «дерево» угорська
пу «тс., дрова» удмуртська
*puwe «дерево» уральські
fak «кінь світлої масті» чеська
рū ?
ре ?
hijika ?
ро ?
пу ?

фасо́ла «смуток, журба»

зіставляється з нім. Faselei «нісенітниця, дурниці» (SW I 724) і (муз.) fa, sol «фа, соль» (Brückner 119);
п. заст. fasoł(y) «сварка; турбота; жарти» неясне;
очевидно, запозичення з польської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти

фасол «колотнеча (1627), фасолы «многи печали» (XVII ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Faselei «нісенітниця, дурниці» німецька
sol «фа, соль» німецька
fa німецька
fasoł(y) «сварка; турбота; жарти» польська

соль «п’ятий звук музичної гами і нота, що позначає цей звук» (муз.)

пор. назви інших звуків і нот музичної гами іт. re «ре», mi «мі», fa «фа», la «ля», si «сі», утворених також на базі початкових складів слів другого, третього, четвертого, шостого і сьомого рядків першої строфи того ж гімну;
іт. sol «тс.» походить від лат. sol-, що є початковим складом слова solve (форми 2-ї ос. одн. наказового способу від дієслова solvere (solvo) «платити; нести, терпіти; виконувати, стримувати; віддячувати, відшкодовувати; спокутувати; звільняти; ламати, знімати», яким починається п’ятий рядок першої строфи латинського релігійного гімну св. Іоанну Хрестителю, написаного в XI ст. Павлом Дияконом;
запозичення з італійської мови;
р. бр. соль, п. ч. sol, болг. сол, слн. sól;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
соль білоруська
сол болгарська
re «ре» італійська
sol «тс.» італійська
sol- латинська
sol польська
соль російська
sól словенська
sol чеська
назви ?
mi «мі» ?
fa «фа» ?
la «ля» ?
si «сі» ?
Іоанну ?
Павлом ?

сольфе́джіо «вокальні вправи для розвитку слуху й голосу та набуття навичок читати ноти» (муз.)

запозичення з італійської мови;
іт. solfеggio «сольфеджіо» пов’язане з solfa «гама (музична)», утвореним з назв двох нот музичної гами sol «соль» і fa «фа»;
р. сольфе́джио, сольфе́джо, бр. сальфе́джыо, п. ч. слц. solfeggio, болг. солфе́жио, схв. солфèђо, слн. solféggio;
Фонетичні та словотвірні варіанти

сольфе́джо «тс.»
сольфеджува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сальфе́джыо білоруська
солфе́жио болгарська
solfеggio «сольфеджіо» італійська
solfeggio польська
сольфе́джио російська
солфèђо сербохорватська
solfeggio словацька
solféggio словенська
сольфе́джо українська
solfeggio чеська
solfa «гама (музична)» ?
sol «соль» ?
fa «фа» ?

чудограй «дурман, Datura stramonium L.» (бот.)

запозичення з угорської мови;
уг. [csudafa] «тс.» зазнало впливу рум. [ciumăfai] «тс.», яке вважається видозміненим уг. csіudafa;
уг. [csudafa] є складним словом, де перший компонент [csuda] «чудо» слов’янського походження, пов’язаний з псл. čudo, укр. чу́до, а другий fa «дерево» споріднений з фін. puu, нен. пя «тс.», що зводяться до урал. *puwe «дерево»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пя «тс.» ненецька
čudo праслов’янська
ciumăfai «тс.» румунська
csudafa «тс.» угорська
csіudafa угорська
csudafa угорська
чу́до українська
*puwe «дерево» уральські
puu фінська
csuda «чудо» ?
fa «дерево» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України