EVANGELIUM — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичено з грецької мови у давньоруську через церковнослов’янське посередництво;

гр. εύαγγέλɩον «винагорода за радісну звістку; добра, радісна звістка; Євангеліє» пов’язане з εὐ άγγελος «благовісник», утвореним від основи прикметника ἐύς (εὐ-) «добрий, сильний», що походить від іє. *esu-, *ṷesu, наявного також у хет. aššuš «добрий», дінд. vásuḥ, ав. vohu- «тс.», ірл. feb «чудовість», та іменника ἄγγελος «посланець, вісник»;

р. болг. ева́нгелие, бр. ева́нгелле, др. евангелие, єуангелие, еуаггелие, п. ewangelia, ч. evangelium, слц. evanjelium, вл. ewangelij, нл. ewangelij, ст. evangelio, evangelion, evangelium, м. евангелие, схв. Jевàнħелиjе, евàнħелиjе, евàнħēље, слн. evangélij, стсл. єßαNгєлиѥ, єßαNгєлига;