EST — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, запозичення з німецької мови;

нвн. Este «ест, естонець», Estland «Естонія» пов’язане з назвою балтійського племені Aestii, Aesti, відомої нам уперше в такій формі з твору римського письменника Таціта «Германія» (98 р. н. е.), яка відбиває, очевидно, германську назву цього племені і відповідає дісл. Eist(i)r, дангл. Estum і, можливо, пов’язана з дісл. еіðі «перешийок» або з гот. aistan «боятися, лякатися», згодом «страхіття»;

пояснення Aesti (і) як «східні» (очевидно, в зв’язку з п. герм. *austа- «схід») (Каск Яз. нар. СССР III 35) менш вірогідне фонетично;

Есто́нія походить від слат. Estonia, утвореного від цього етноніма;

у самих естонців назва aestlane «естонець» (де -lane – суфікс на позначення місця, споріднений з фін. (eesti-)lainen «тс.»), – очевидно, з німецької мови, – поширилася лише з середини XIX ст., до того часу естонці себе називали maarahvas «корінне населення» (букв. «народ (цієї) землі»);

у давньоруських літописах естонці разом з іншими прибалтійськофінськими племенами називалися Чудь (пор. р. Чуд-ское озеро);

р. эст, эсто́нец, бр. эсто́нец, п. Estończyk, ч. Est, Estonec, слц. Estónec, вл. Est, болг. есто́нец, м. Естонец, схв. Есто́нац, слн. Estónec;

форма є постала внаслідок скорочення (j)estь, цей процес спостерігається вже у старослов’янській мові;

найближчі відповідники: дінд. ásti, ásmi, ási, ав. asti, ahmi, ahi, гот. ist, im, is, гр. ἔστɩ (ἐστί), εἰμɩ, εἶ, лат. est, es (ст. ess), прус. asmai, assai, essei, лит. esti, est, esù (ст. і діал. esmúɩ), esi (іє. *esti, *esmi, *esi);

псл. *(j)estь, *(j)esmь, *(j)esi, (j)esmъ, (j)este, форми 3, l, 2 ос. одн. і l, 2 ос. мн. атематичного дієслова теперішнього часу від іє. *es/*s- (з сильним ступенем вокалізму у чергуванні із слабким, який виступає у 3 ос. мн. sǫtь, укр. суть);

р. др. есть, бр. ёсць, п. jest, ч. jest, je, слц. вл. je, нл. jo, болг. м. е, схв. jȅcm(e), jȅ, слн. jè, стсл, єсть;

neg’ (‹*negi) «не» споріднене з лит. nègi «також не, все ж не, адже не», nègu «тс.», днн. neс «і не», стсл. нижє «тс.», а ōtium «вільний час, дозвілля» етимологічно неясне;

фр. négociant «купець, негоціант», н. Negoziánt «тс.» походять від лат. negōtiāns (род. в. negōtiantis) «оптовий торговець, купець», пов’язаного з negōtium «заняття, діло», що є результатом злиття перших двох компонентів виразу neg’ ōtium est «це не є дозвіллям»;

запозичення з німецької або французької мови;

р. болг. негоциа́нт, бр. негацыя́нт, п. negocjant, ч. negociant «торговий агент», схв. негоциjант, слн. negociánt;

запозичення із західноєвропейських мов;

н. Paläontologíe, фр. paléontologie, англ. pal(а)entology утворені з основ гр. παλαιός «давній, старовинний», ὀντο- від ὄν, род. в. ὄντος «існуюче», пов’язаного з εἰμί «я є», ἐστί «він є», спорідненого з дінд. ásti, лат. est, гот. нвн. ist, лит. ẽsti, псл. *(j)estь «тс.», укр. є, і гр. λογία від λόγος «слово, вчення»;

р. болг. палеонтоло́гия, бр. палеантало́гія, п. paleontologia, ч. paleontologie, слц. paleontológia, вл. paleontologija, м. палеонтологиjа, схв. палеонтолòгиjа, слн. paleontología;

запозичено з французької мови, можливо, через німецьку (н. Präsént «презент, подарунок»);

фр. présent «подарунок, презент» походить від прикметника présent «присутній, наявний», що виник з лат. praesens (-ntis) «тс.», пов’язаного з дієсловом praesum «перебуваю спереду», утвореним за допомогою префікса prae- «перед-» від sum «я є», sunt «вони є», співвідносних з es «ти є», est «він є», спорідненими з гр. ἐστί «він є», псл. estь «тс.», укр. є;

р. болг. презе́нт, бр. прэзе́нт, п. ч. вл. prezent, слц. prézent, м. презент, схв. прѐзент, слн. prezènt;