ERA — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з латинської мови;

нар.лат. aera «окреме число, вихідна цифра (у тому числі в хронології); ера» виникло з первісної форми множини від aes, -ris (‹*àios, *aises) «руда; бронза, мідь; гроші», спорідненого з гот. aiz, дісл. eir, двн. ēr «руда», дінд. áyaḥ, ав. ayah«метал, залізо»;

р. бр. э́ра, п. вл. era, ч. слц. éra, болг. м. е́ра, схв. ȅpa, слн.êra;

запозичення з грецької мови;

гр. ἱεραρχία «відомство верховного жерця» походить від ιεράρχης «верховний жрець», утвореного з прикметника ἱερός «святий,священний, божественний», ідентичного з ἱερός «міцний, сильний, енергійний», що зіставляються з дінд. isirá«сильний; активний», двн. era «честь, шана», та іменника ἀρχóς «начальник, вождь, повелитель», пов’язаного з ἀρχή «початок, походження»;

р. болг. иера́рхия, бр. ієра́рхія, п. слц. hierarchia, ч. hierarchie, вл. hierarchija, м. хиерархия, схв. xujepàpxuja, слн. hierarhíja;