ENG — ЕТИМОЛОГІЯ

вузьки́й

псл. ǫzъkъ‹*onzŭ-kŭ «вузький»;
споріднене з лит. añkštas, гот. aggwus, двн. ęngi, angi, ΗΒΗ. eng, лат. angustus, дінд. aṁhúḥ, вірм. anžuk «тс.»;
іє. *angh-;
р. у́зкий, бр. ву́зкі, др. узъкъ, п. wąski, ч. úzký, слц. úzky, вл. wuzki, нл. huzki, схв. узак, слн. ozek, стсл. ѫзъкъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ву́жчати
ву́жчий
вузина́
вузи́ти
вузькува́тий
узьки́й
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ву́зкі білоруська
wuzki верхньолужицька
anžuk «тс.» вірменська
aggwus готська
ęngi давньоверхньонімецька
aṁhúḥ давньоіндійська
узъкъ давньоруська
*angh- індоєвропейська
angustus латинська
añkštas литовська
huzki нижньолужицька
wąski польська
ǫzъkъ‹*onzŭ-kŭ «вузький» праслов’янська
у́зкий російська
узак сербохорватська
úzky словацька
ozek словенська
ѫзъкъ старослов’янська
úzký чеська
angi ?
eng ?

у́гор «поле під паром, пар; переліг»

псл. ǫgorъ «випалений ліс, призначений для поля», що є префіксальним утворенням від основи дієслова *gorěti (при підсічному землеробстві поля виникали після випалювання лісів);
зіставлялося також із свн. снн. anger, двн. днн. angar «лука, місце, заросле травою», н. Anger «луг, вигін, галявина» і далі, без форманта -r-, з дісл. дат. eng, шв. äng, снідерл. enc, гол. enk «поле» (Machek ESJČ 667);
бр. [уго́р] «виоране поле», п. ugor «пар; переліг», ugór, ugora «тс.», ч. слц. úhor, болг. у́гар, схв. у̏гāр «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

у́ґор «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
уго́р «виоране поле» білоруська
у́гар болгарська
enk «поле» голландська
angar «лука, місце, заросле травою» давньоверхньонімецька
eng давньоісландська
angar «лука, місце, заросле травою» давньонижньонімецька
eng датська
Anger «луг, вигін, галявина» німецька
ugor «пар; переліг»«тс.» польська
ugór «пар; переліг»«тс.» польська
ugora «пар; переліг»«тс.» польська
ǫgorъ «випалений ліс, призначений для поля» праслов’янська
*gorěti (при підсічному землеробстві поля виникали після випалювання лісів) праслов’янська
у̏гāр «тс.» сербохорватська
anger середньоверхньнімецька
anger середньонижньонімецька
enc середньонідерландська
úhor словацька
úhor чеська
äng шведська

у́зи «(заст.) окови; (кн.) зв’язки, відносини, єдність»

псл. *ǫza, мн. *ǫzy;
споріднене з укр. ву́зол, в’яза́ти;
зіставляється з лит. vyžà «лапоть», výžti «плести лапті» (Petersson AfSlPh 36, 150, проти Фасмер IV 152), з лат. angō «стискаю, душу», гр. ἄγχω «здавлюю» (Брандт РФВ 22, 116–117, проти Фасмер там само), з лит. аñkštas «тісний, вузький», гот. aggwus, двн. еngi [‹*angi], нвн. eng, дісл. øngr «тс.», дінд. aṁhúḥ «вузький»;
іє. *ang̑h-;
р. у́за, у́зы, бр. ву́зы «тісні зв’язки; те, що зв’язує, об’єднує» (з рос.), др. оуза «окови», п. więzy, схв. везе, у̏зе «в’язниця; кайдани», слн. vézi, стсл. ѫза, вѫза, вѫзъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

заужа́ти «зв’язати»
паужіня «те, що висипається з-під пауза»
пауз «рубель»
паузник «вірьовка для прив’язування пауза»
паузняк
па́узок «вид річкового судна»
розпаузити
у́зник «в’язень»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ву́зы «тісні зв’язки; те, що зв’язує, об’єднує»рос.) білоруська
aggwus готська
ἄγχω «здавлюю» грецька
еngi давньоверхньонімецька
aṁhúḥ «вузький» давньоіндійська
øngr «тс.» давньоісландська
оуза «окови» давньоруська
*ang̑h- індоєвропейська
angō «стискаю, душу» латинська
vyžà «лапоть» литовська
výžti «плести лапті» литовська
аñkštas «тісний, вузький» литовська
eng нововерхньонімецька
więzy польська
*ǫza праслов’янська
у́за російська
у́зы російська
везе сербохорватська
у̏зе «в’язниця; кайдани» сербохорватська
vézi словенська
ѫза старослов’янська
вѫза старослов’янська
вѫзъ старослов’янська
ву́зол українська
в'яза́ти українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України