ELN — ЕТИМОЛОГІЯ
лані́та «щока» (поет. заст.)
запозичене в давньоруську мову з церковнослов’янської;
стсл. ланита, як і болг. лани́та, слн. laníta, схв. [лàнита], ч. ст. lanitva, виводиться від псл. *olnita (*olnitva) «щока» ‹ «зігнута частина тіла» (пор. п. [łanitwa] «полоз саней»), яке зіставляється з гот. aleina «ліктьова кістка», дісл. ǫln, дангл. eln «тс.», двн. elina «лікоть», кімр. корн. elin, гр. ὤλένη, ὤλήνη «тс.», лат. ulna «нижня частина руки, лікоть» (іє. *el- «вигинати, згинати»);
сумнівне зближення з дінд. rarā́tam (lalā́tam) «чоло, лоб», lalā́maḥ «з плямою на лобі», лат. lamina «пластинка» (Charpentier KZ 40, 462; Преобр. І 433; Младенов 270) або з прус. laygnan «щока» (Brückner KZ 44, 334; Горяев 181);
немає підстав вважати ч. ст. lanitva запозиченням з германських мов (Machek ESJČ 320);
р. лани́та, др. ланита;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лани́та | болгарська |
| aleina «ліктьова кістка» | готська |
| ὤλένη | грецька |
| ὤλήνη «тс.» | грецька |
| eln «тс.» | давньоанглійська |
| elina «лікоть» | давньоверхньонімецька |
| rarā́tam «чоло, лоб» (lal$átam) | давньоіндійська |
| lalā́tam | давньоіндійська |
| lalā́tam | давньоіндійська |
| ǫln | давньоісландська |
| ланита | давньоруська |
| *el- | індоєвропейська |
| elin | кімрська |
| elin | корнська |
| ulna «нижня частина руки, лікоть» (іє. *el- «вигинати, згинати») | латинська |
| lamina «пластинка» | латинська |
| łanitwa «зігнута частина тіла» (пор. п. [łanitwa] «полоз саней») | польська |
| *olnita «щока» (*olnitva) | праслов’янська |
| *olnitva | праслов’янська |
| *olnitva | праслов’янська |
| laygnan «щока» | прусська |
| лани́та | російська |
| лàнита | сербохорватська |
| laníta | словенська |
| ланита | старослов’янська |
| lanitva (ст.) | чеська |
| lanitva (ст.) | чеська |
| lalā́maḥ «з плямою на лобі» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України