DUO — ЕТИМОЛОГІЯ
два
псл. d(ъ)va, d(u)vě (‹ іє. *duuō «два», *duuoi «дві»);
споріднене з лит. dù «два», dvì «дві», лтс. divi, прус. dwai, дінд. dva, duváu, duvā, dváu, duvé, dvé, гр. δύω, лат. duo «два», duae «дві»;
р. болг. м. два, две, бр. два, дзве, др. дъва, дъвѣ, п. dwa, dwie, ч. dva, dvě, слц. dva, dve, вл. dwaj, dwě, нл. dwa, dwě, полаб. davoi, схв. двȃ, двȇ, слн. dvá, dvé, стсл. дъва, дъвѣ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дває́
«два»
две́йки
«двічі»
дви́чи
дві
двійє́
«залізо у рала з подвійним вістрям»
дві́йка
дві́йко
«двоє»
дві́йло
«колода для запрягання двох чи трьох пар волів; ярмо О»
двійловий
«пов’язаний з двійлом»
двійля́чий
«тс.»
двійни́й
двійник
«особа, схожа з іншою; спарені предмети; [рід миски; листки позолоченого срібла Ж]»
двійня́к
«ячмінь двогранний Ж, Mak; горшки-близнята Ж»
двійня́та
дві́йця
«двійнята»
двійча́к
«вила»
двійча́стий
двійча́тий
дві́йчи
двіла
«двійнята»
двічи
«тс.»
дві́чі
дво́є
двоєм
«удвоє»
двоє́шки
«тс.»
двоїна
двої́стий
двої́стість
двої́ти
дво́йка
«двостволка»
двойко́
«двоє, пара»
двойна́стий
двойни́ти
двойство
«дуалізм»
двойча́к
«дволемішний плуг»
двойчаки́
«вила»
двойча́стий
двойча́тка
«тс.»
двойча́тник
«двійник»
двоя́к
«монета в два гроші; двійка Ж; ячмінь двогранний Mak»
двоя́кий
двоя́н
«великі соснові бруси для сплаву»
двоя́нка
(у виразі у двоя́нці «у двох однакових одежинах»)
задві́йний
«подвійний»
задво́є
«удвоє»
задвоя́кий
«двох родів»
надво́є
подві́йний
подві́йник
«двійник»
подво́ювач
ро́здвій
«роздвоєння; розбрат Нед»
роздві́йство
«розбрат»
роздві́чити
«ділити надвоє»
роздво́їти
удві́йку
удві́йці
удві́чі
удво́є
удво́х
уподві́йні
«удвоє»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| два | білоруська |
| два | болгарська |
| dwaj | верхньолужицька |
| dwě | верхньолужицька |
| δύω | грецька |
| dva | давньоіндійська |
| дъва | давньоруська |
| duo «два» | латинська |
| divi | латиська |
| dù «два» | литовська |
| два | македонська |
| dwa | нижньолужицька |
| dwě | нижньолужицька |
| davoi | полабська |
| dwa | польська |
| dwie | польська |
| d(ъ)va | праслов’янська |
| dwai | прусська |
| два | російська |
| двȃ | сербохорватська |
| dva | словацька |
| dve | словацька |
| dvá | словенська |
| dvé | словенська |
| дъва | старослов’янська |
| две | українська |
| дзве | українська |
| дъвѣ | українська |
| двȇ | українська |
| дъвѣ | українська |
| dva | чеська |
| dvě | чеська |
| d(u)vě (‹ іє. *du$uō «два», *du$uoi «дві») | ? |
| dvì «дві» | ? |
| duváu | ? |
| duvā | ? |
| dváu | ? |
| duvé | ? |
| dvé | ? |
| duae «дві» | ? |
дуе́ль
через російську мову запозичено з німецької;
нім. Duéll, очевидно, через фр. duel, походить від слат. duellum «поєдинок, двобій», яке в архаїчний період було звуковим варіантом слова bellum «війна», а пізніше за народною етимологією зблизилося з словом duo «два»;
зіставляється з гр. δηΪός «ворожий», δηϊόω «забиваю; спустошую», дінд. dunṓti «ранить, мучить, палить»;
р. бр. дуэ́ль, ч. слц. duel, болг. дуе́л, м. дуел, схв. дỳел, слн. duél;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дуелі́ст
дуеля́нт
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дуэ́ль | білоруська |
| дуе́л | болгарська |
| δηΪός «ворожий» | грецька |
| dunṓti «ранить, мучить, палить» | давньоіндійська |
| дуел | македонська |
| Duéll | німецька |
| дуэ́ль | російська |
| дỳел | сербохорватська |
| duellum «поєдинок, двобій» | середньолатинська |
| duel | словацька |
| duél | словенська |
| duel | французька |
| duel | чеська |
| bellum «війна» | ? |
| duo «два» | ? |
| δηϊόω «забиваю; спустошую» | ? |
дуе́т
іт. duetto «спів удвох» походить від лат. duo «два», спорідненого з укр. два;
запозичення з італійської мови – безпосередньо або через німецьку (нім. Duétt);
р. бр. дуэт, п. ч. duet, слц. duo, dueto, болг. м. дуе́т, схв. дует, слн. duét;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дуэт | білоруська |
| дуе́т | болгарська |
| duetto «спів удвох» | італійська |
| duo «два» | латинська |
| дуе́т | македонська |
| duet | польська |
| дует | сербохорватська |
| duo | словацька |
| dueto | словацька |
| duét | словенська |
| два | українська |
| duet | чеська |
| Duétt (нім. Duétt) | ? |
| дуэт | ? |
дю́жина
Walde – Hofm. I 327 – 329, 382 – 383;
Dauzat 256;
очевидно, через російське посередництво запозичено з французької мови;
фр. douzaine «дюжина», пов’язане з douze «дванадцять», що походить від лат. duodecim «тс.», утвореного з duo «два», спорідненого з псл. d(ъ)va, укр. два, і decem «десять», спорідненого з псл. desętь, укр. десять, – Шанский ЭСРЯ І 5, 228;
Фасмер І 560;
Преобр. І 209 – 210;
Matzenauer 151;
р. дю́жина, бр. ту́зін, п. tuzin, ч. слц. tucet, болг. дузи́на, м. дузена, схв. тỳце, слн. dúcat;
Фонетичні та словотвірні варіанти
недю́жинний
подю́жинний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ту́зін | білоруська |
| дузи́на | болгарська |
| duodecim «тс.» | латинська |
| дузена | македонська |
| tuzin | польська |
| d(ъ)va | праслов’янська |
| desętь | праслов’янська |
| дю́жина | російська |
| тỳце | сербохорватська |
| tucet | словацька |
| dúcat | словенська |
| два | українська |
| десять | українська |
| douzaine «дюжина» | французька |
| tucet | чеська |
| douze «дванадцять» | ? |
| duo «два» | ? |
| decem «десять» | ? |
| І | ? |
трі́о (муз.)
запозичення з італійської мови;
іт. trio тлумачиться як результат контамінації форм tre «три» і duo «дует» (Фасмер IV 103; Gamillscheg 870) або як утворене від лат. trēs (с. р. tria) «три», за аналогією до іт. duo, архаїчної форми від due «два» (Dauzat 727; Klein 1652);
р. болг. м. три́о, бр. тры́о, п. ч. слц. вл. trio, схв. три̏о, слн. trío;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тры́о | білоруська |
| три́о | болгарська |
| trio | верхньолужицька |
| trio «три»«дует» | італійська |
| duo | італійська |
| due «два» | італійська |
| tre | італійська |
| duo | італійська |
| trēs «три» (с. р. tria) | латинська |
| три́о | македонська |
| trio | польська |
| три́о | російська |
| три̏о | сербохорватська |
| trio | словацька |
| trío | словенська |
| trio | чеська |
цві́бак «сухар»
запозичення з німецької мови;
н. Zwieback «тс.» виникло як калька іт. biscotto «сухар, печиво, (букв.) двічі спечене» і є складним словом, утвореним з основ числівника zwiе- від zwei «два», спорідненого з лат. duo, гр. δύω «тс.», псл. d(ъ)va, укр. два, та дієслова backen «пекти», пов’язаного з свн. backen, двн. bahhan, дангл. bacan, англ. bake, дісл. baka «тс.», що зводяться до іє. *bhōg- «гріти, пекти»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| bake | англійська |
| δύω «тс.» | грецька |
| bacan | давньоанглійська |
| bahhan | давньоверхньонімецька |
| baka «тс.» | давньоісландська |
| *bhōg- «гріти, пекти» | індоєвропейська |
| biscotto «сухар, печиво, (букв.) двічі спечене» | італійська |
| duo | латинська |
| Zwieback «тс.» | німецька |
| d(ъ)va | праслов’янська |
| backen | середньоверхньнімецька |
| два | українська |
| zwei «два» | ? |
| backen «пекти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України