DUCK — ЕТИМОЛОГІЯ

загальновизнаної етимології не має;

можливо, запозичення з польської мови, де dygotać утворено від dygać, що пов’язується з вигуком dygu-dygu, ст. dykdyk [Sławski І 185) або з dęga «дуга» (Brückner 106);

р. [ды́гать] зіставляється також з нвн. ducken «схиляти (голову)», свн. tücken «швидко схилятися», tucken «тс.», снн. dūken, двн. tūhhan, англ. duck «нахиляти; пірнати» (Фасмер І 557; Преобр. І 205; Горяев 100; ЭССЯ 5, 198–199; Bern. I 249);

Махек (ESJČS 104) у слц. [dygotać s′e] вбачає полонізм неясного походження;

р. [ды́гать] «гнутися, хитатися під тягарем; присідати; здригатися», бр. [ды́гаць] «уклонятися; іти повільно, присідаючи», [ды́гі] «поклони; повільна хода», п. dygotać «дрижати, трястися», dygać «тс.», слц. [dygotac s′e] «трястися», [dygat′] «coire»;