DO — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. da, очевидно, з первісним значенням «так», звідки пізніше значення «і, але», виводять від займенникового кореня іє. *do- (пор. прус. din, dien (зн. в. одн.) «його, її», ав. dim «тс.», dit «те»), що зберігся також у прийменнику псл. do, укр. до і компонентах деяких прислівників (напр., укр. куди, тоді тощо);

псл. da, можливо, виникло з застиглої форми первісного орудного або відкладного відмінка;

споріднене з лат. dō-nec «доки», quan-dō «колись, бо», а також гр. δῄ «отже; після того, як», ἤδη «уже» (‹iє.*de-/do-);

зіставляють також (Sławski І 135; Brückner 3; БЕР І 309–310; стриманіше Фасмер І 480) з псл. da «хай, щоб» (укр. да «тс.»);

р. да «і, але; так (стверджувальна частка)», бр. ды «і, але», др. да «і, а; то; якщо», п. [da] (виг.) «гей, ой; і, а», ч. ст. слц. da «так», вл. da «ну, отже; же», нл. da «там, тоді; так; отже; теж», болг. да «так», м. да «тс.; а», схв. дȃ (дȁ) «так; а; (частка) ну й, аякже», слн. da «так», стсл. да «так; і; але»;

відповідає лат. -do в endo «в», а також гр. -δε (енклітика, що вказує напрям, пор. οἴκαδε «додому»), ав. -da (енклітика з тим самим значенням) і далі дангл. to, англ. to, двн. zuo, нвн. zu, ірл. do;

іє. *do (de), пов’язане з займенниковим коренем *do, що відбився також у псл. da, укр. да (сполучник, частка);

споріднене з лтс. [da] (прийменник), лит. [da-] (дієслівний перфективний префікс), проте не виключається можливість запозичення останніх із слов’янських мов (Sławski І 150; Trautmann 42; Endzelin Lettische Grammatik 449–450);

псл. do «тс.»;

р. др. болг. м. схв. до, до-, бр. да, да-, п. ч. слц. вл. нл. слн. do, do-, стсл. до, до-;

запозичення з італійської мови, де всі назви звуків гами – ut, re, mi, fa і т. д;

р. бр. болг. до, п. ч. слц. do;

псл. dȍ syti «до ситості», сполучення прийменника do «до» та род. в. іменника sytь «ситість», пов’язаного з sytъ «ситий»;

до розвитку значення пор. лат. satur «ситий» : satis «досить, доволі»;

р. [до́сыть] «доволі, достатньо», до́сы́та «до ситості», [до́сы́ти] «тс.», бр. до́сыць «достатньо», др. [досыти] «до ситості; досить», п. dosyć «доволі, достатньо», ч. слц. dosyta «до ситості; достатньо», вл. dosyta, болг. досита, схв. досита, стсл. до сыти «тс.»;

псл. doselě, результат злиття прийменника do «до», вказівного займенника se «це» і частки lě (чи вказівного прислівника selě);

р. досе́ль, досе́ле, бр. [до́сыль, досы́ля, до́сюль, дасюль], др. доселѣ «до цього часу», п. [dosielа], ч. [dosel], слц. dosial’, нл. [dosal], схв. дò селе, дȍслē, слн. dosléj, doslê, стсл. доселѣ, досели;

псл. dotolě;

виникло з прийменника do «до» і прислівника tolě «стільки», пов’язаного з займенником toli «такий великий», утвореним з займенникових основ t(o)- «той» і l(і);

р. [дото́ле, до́туль, дотель], бр. дату́ль, др. дотолѣ, п. [dotyla, dotela], слц. dotial’, нл. ст. dotul, схв. дȍтлē, дòтолē, слн. dotléj, стсл. дотолѣ «тс.»;

лат. factum, букв. «зроблене» пов’язане з facio, facere «робити», спорідненим з дінд. dhāma «річ», англ. do «робити», н. tun «тс.», псл. děti, dělo, укр. ді́ти (діва́ти), ді́ло;

запозичення з латинської мови;

р. бр. болг. м. факт, п. слц. вл. fakt, ч. fakt, faktum, схв. факт, фа̏кат, слн. fа́kt;

загальноприйнятої етимології не має;

висловлювалось припущення про спорідненість з іменником під (Фасмер ІІІ 296; Черных ІІ 48; Брандт РФВ 23, 301; Погодин Следы 203; Brugmann Grundriss II 2, 733; Младенов 424–425; Zubatý St. a čl. I 2, 204; Эндзелин ЛП І 5);

найчастіше пояснюється як слов’янський новотвір з прийменника ро і частки -dъ (Преобр. ІІ 87; Brückner 424–425; Machek ESJČ 466; Schuster-Šewc 1112–1113; ESSJ Sl. gr. I 197–198; Mikl. EW 254; Vondrák II 298; Meillet MSL 14, 341);

-dъ пояснювалось як видозміна прийменника do (Otrębski LP 8, 309), як споріднене з гр. -ϑεν «звідки» (в ἄνωϑεν «зверху, з висоти» від ἄνω «вгору» (Фасмер ІІІ 296; Machek ESJČ 466);

р. под, под-, подо, бр. пад, пада, пад(а)-, др. подъ, п. ч. вл. нл. pod, pode, слц. pod, podo, полаб. püd, болг. м. схв. под, слн. pod, стсл. подъ;